Автор: Левшина Светлана
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2018-05-25 13:23:50
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дитинство буду пам"ятати (вірші для дітей)

Я розкриваю вранці очі,
бо сонце світить у вікно.
Промінням лагідним лоскоче
і вже прокинулось давно.
Хмарки пухнасті ніжно-білі
гойдали сонце в небесах,
і так вставати не хотілось...
Я досі ніжилась у снах.
Вже перші півні проспівали,
бо прокидались на зорі.
ПташкИ під стріхою літали,
бабуся пОралась в дворі...

Я босоніж іду на ганок,
іще розплетена коса...
Який сьогодні гарний ранок!
І на траві іще роса...
А сонце світить невблаганно!
Умиюсь зараз поскоріш,
і заплету косу старанно,
гайну по стежці босоніж!
Трава шовкОва зеленіє,
пташки щебечуть угорі.
Душа співає і радіє
казковій ранішній порі.
Ось перші яблука налиті
гілки схилили до землі.
Достиглі вишні соковиті,
і райські яблучка малі...

Матуся на горОді зранку
(допоможу матусі вмить).
Дідусь відпочива на ганку,
поважно люлькою димить .
В очах примружених смішинки...
Був лагідний,і залюбки
дитинства згадував стежинки,
розповідав свої казки...
Як змалечку наймитував,
батьки у полі гнули спину.
Недоїдав,недосипав,
бо мали немалу родину.
Як нишком грамоту вивчали
при світлі каганця вночі.
Не раз голодні засинали,
згорнувшись мовчки на печі...

Пройшло дитинство босоноге,
порозлітались,як птахи.
У кожного своя дорога.
А час тоді ще був лихий.
Дідусь пройшов війну.В полоні
ворожому він побував.
Завчасно посивіли скроні...
Та мій дідусь не сумував.

Я змалечку була вразлива,
за дідуся переживала,
бо я росла в сім"ї щаслива,
війни і голоду не знала...
З казками тими засинала
і дідуся свого жаліла.
Його життя з ним проживала,
з ним сумувала і раділа...

А вранці знову сонце сяє
і загляда в моє вікно,
своїм промінням зігріває.
Та я прокинулась давно,
своє вже ліжко застелила,
косу русяву заплела,
курчат маленьких покормила,
в дворі швиденько підмела.
А потім  -яблука зібрати,
зірвати вишні соковиті.
Чекають квіти біля хати,
росою ранішньою вкриті.
Яскраві квіти полила,
що їх бабуся насадила -
і серце сповнене тепла...
Люблю тебе,бабусю мила!

Не повернути час,я знаю.
Дорослі стали мої діти.
Та досі я ще пам"ятаю
бабусині яскраві квіти.
Вже поросли стежки травою,
нема давно старої хати...
Та спогади завжди зі мною,
дитинство буду пам"ятати.

**********************
Я полечу туди думками,
щоб знов на мить дівчатком стати...
Малим онукам вечорами
свої казки  розповідати...
       09.10.2017р

История cоздания стихотворения: