Автор: Левшина Светлана
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2018-06-07 15:23:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Вовк і Телятко (вірші для дітей)

Вранці сонечко зійшло -
ось і видно вже село.
Вряд стояли білі хати.
Господарство тут багате:
бігали в дворах завзято
малесенькі поросята.
У хлівах корівок мали,
кури по селу гуляли.
За селом - зелений гай,
що сягав за небокрай.
Темний ліс за гаєм тим,
там стояв старенький дім.
Поруч - лісовий ставок.
Жив у хаті сірий Вовк.
Тільки був дивакуватий,
жив один в старенькій хаті.
Друзів-звірів сторонився,
від усіх відгородився.
Та на нього зла не мали,
лиш за ним спостерігали.
Бо його подвір"я - диво.
Вовк робив усе дбайливо.
Він, на диво, працьовитий.
У дворі у нього квіти,
на горОді всюди грядки.
В хаті скрізь навів порядки.
Тільки трішечки був хижий,
у село ходив по їжу.
У траві тихенько сяде -
курочку для себе вкраде...
Хочеш вір, хочеш - не вір -
сірий Вовк все рівно звір!
Вранці знов ішов до хати -
треба ж і відпочивати...
Потім знову уночі
у село йшов по харчі.

І сьогодні ще не їв...
Тут Телятко він зустрів.                                                                                                                                                    
Загорілись в нього очі-
уже курочки не хоче!
Недарма голодував...
Вовк мале Телятко вкрав!
І гайнув скоріше в ліс.
В хату він Теля приніс.
Та не встиг ще відпочити -
тут як тут, його сусіди.
Ось Ведмідь, Кабан, Лисиця
під ворітьми, як годиться,
на Телятко позирають,
скуштувать його бажають.
Вовк сховав Телятко в хату,
вигнав з двору всіх завзято.
Ще мале, щоб скуштувати...
Треба Теля годувати!

А мале Теля мичало,
свою маму тихо звало...
Вовк розчулився від цього,
жаль було йому малого!
Витер сльози він маляті
і тихенько вийшов з хати.

Знову Вовк іде в село,
доки сонце не зайшло.
Дідуся старого стрів,
про Телятко розповів,
що воно вже сіно просить...
Тут дідусь дрова приносить:
-Нарубаєш дров - тоді
поможу твоїй біді.

Дров швиденько нарубав,
сіно в дідуся забрав.
Враз приніс додому сіно -
хай поїсть мала дитина.
Може трішки підросте...
А що сам не їв - пусте!
З голоду живіт звело...
Вранці знову йде в село
Курочку для себе вкрав,
трішки молочка дістав.
Кашу дома готував
і Телятко годував.
Хай відрощує бока
від парного молока!

А Телятко підростало,
йому їжі було мало!
Вовк не встиг іще присісти,
а Теля вже просить їсти.
Вже не треба йому мати,
звик уже Вовка гукати.
Підросло вже це малятко,
став Бичок,а не Телятко!

Вдвох жили,біди не знали,
та сусіди завітали!
Знову Вовка викликають,
бо терпіння вже не мають!
Заглядають у вікно -
вже Бичок підріс давно...
То пора вже пригощати.
Стукають до Вовка в хату.
Вовк злякався і притих,
бо віддать Бичка не міг!
Це ж тепер його дитина!
Став Бичок йому за сина.
Та Бичок не розгубився,
на порОзі появився,
став копитом землю бить:
- Хто зібравсь мене ділить?!

Потікали всі від нього,
бо в Бичка з"явились роги.
Не на жах перелякались,
швидко в лісі заховались.

А Бичок вже кличе:-Тату!
То виходь уже із хати!

- Оце так!Нарешті татом
став синочок мене звати!
А то "Мамо!Мамо!Ма!
Виростив не задарма!
Вовк тепер вже не один,
поруч завжди буде син!
Від біди оберігати,
свого батька захищати!

      7.07.2017р
Св.о публикации № 100947

История cоздания стихотворения: