Автор: Левшина Светлана
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2018-06-07 16:06:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дрозд і Лисиця (вірші для дітей)

На даху,в старій хатинці
жив-був Дрозд сам,наодинці.
Зранку він пісні співав,
і завжди щось сумував.
І вночі не сни -кошмари,
бо в Дрозда нема ще пари.
Та недовго він журився,
із подрУжкою зустрівся.
Вдвох їм весело було,
то й покинули село.
Залишили стару хату -
що за нею сумувати?
Так кортіло дуже їм
збудувати власний дім.
То нове сімейство миле
вдвох до лісу полетіло.
Всі берізки облітали,
де гніздечко звить -не знали.
Дрозд нарвав в кущах ожини -
годував свою дружину.
Вдень по лісу все літали,
у кущах відпочивали.
Згадували рідний  дах.
Тож за діло взявся птах.
Місце вибрав для гніздечка,
тихе,затишне містечко.
На березі серед гілля
тут було для них дозвілля.
Хижі звірі не дістануть,
тут вони щасливі стануть.
Зранку разом працювали,
лиш вночі відпочивали.
В лісі вже похолодало,
та й малят вони чекали...
Врешті решт гніздечко звили,
діточок своїх ростили....

Та було в них щастя мало,
в ліс Лисичка завітала.
Стала вгору поглядати,
за Дроздом спостерігати.
Бо руда Лисичка хижа
все шукала собі їжу
і Дрозда завжди лякала,
їх берізку все хитала,
все погрожувала їм:
- Пташенят ваших поїм!
Бути хочеш із дітьми,
то тоді мене корми!

Дрозд згадав стареньку хату.
Їжі там завжди багато.
Дід з бабусею живуть.
пиріжки завжди печуть.
В них мала онука є,
все стареньких дістає!
Вдень збираються в дорогу
мамі й тату на підмогу.
Через ліс лежить їх путь,
з медом пиріжки несуть.
Погодують маму з татом -
час додому вирушати!

А Лисиці до снаги
їсти з медом пироги!
То пішла з Дроздом Лисиця,
заховалась,як годиться.
Мовить Дрозд Лисиці хижій:
-Якщо хочеш мати їжу -
треба трохи почекати
і мені не заважати.

Ось жінки уже ідуть,
їжу в кошику несуть.
Дрозд улігся на дорогу
і чекав на допомогу.
Ось іде дівчатко миле...
Бачить - Птах лежить без сили.
Треба бабцю хутко звати,
пташенятко лікувати.
Про свій кошик вже забули,
не бачили і не чули,
як Лисичка залюбки
їсть із медом пиріжки!
Та Дрозду цього і треба.
Враз піднявся в синє небо,
тут Лисицю залишив,
сам додому полетів.

Виспалась Лисиця хижа.
Вже не треба більше їжа!
Знову птахів дістає
і берізку знов хитає.
Підняла свій писок в небо:
-Напоїть мене ще треба!
Бо зруйную ваш я дім,
діточок ваших поїм!
Відлежала я бока,
тепер хочу молока!

Сонце вгору вже зійшло,
знову час летіть в село.
Бо у цю обідню пору
виїжджав дідок із двору.
Молоко на бричці віз...

Ось уже і видно ліс.
Тут як тут наш Дрозд літає,
за старим спостерігає.
Бачить -Лиска вже сховалась,
до стрибка підготувалась.
Став над дідусем кружляти
і його відволікати...
А в цей час Лиса прудка
напилась вже молока!

Час пройшов та як годиться,
знов Лисиці не сидиться.
Не пилося і не їлось -
веселощів захотілось!

Стали Лиску розважати
птахи,лісові звірята.
Танцювали і співали,
на весь ліс галасували...
Тільки Лиска щось одна
невесела,вкрай сумна!

-Що ж,ходім розвеселю,
і залиш мою сім"ю...

Сонечко за ліс зайшло,
знову йдуть вони в село.
Дрозд звертається до Лиски,
бо село вже зовсім близько:
-Тільки ти давай мерщій
очі хусткою закрий.
Потім враз відкриєш очі -
смійся стільки вже захочеш!

Підійшли до хати близько -
нацькував собак на Лиску!
То яка тепер розвага?
Утікала бідолага!
Та розлючені собаки
наздогнали розбишаку!
Віддали Лисицю в руки -
подарунок для онуки.
Зшили з неї комірець,
тут Лисиці і кінець!

Дрозд зажив щасливо,тихо,
бо закінчилося лихо...

    22.05.2017р

История cоздания стихотворения: