Автор: Левшина Светлана
Тема:Автобиография
Опубликовано: 2018-07-03 17:26:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Хатинка колишня

Все частіше думками я лину
у дитинство,в щасливу родину,
у хатинку стареньку колишню,
де росли біля двору вишні.

Де росою прозорою вкриті
розквітали під сонцем квіти,
чорнобривці бабуся садила
і мене,маленьку,ростила.

І до серця свого пригортала,
про життя своє розповідала.
Де обнявшись,удвох вечорами
біля двору чекали маму.

Там під вітром шелестіло листя,
там повітря прозоре і чисте.
І в безкрайнім небеснім просторі
по-особливому світили зорі.

Довгі роки,як мить,промайнули,
та хатинку свою не забула.
Сивина мої скроні покрила,
а у снах знов хатинка мила.

Прокидатися я не хочу,
бо там мамині усміхнені очі.
Твоє серце смутку не знає,
доки мама тебе обіймає.

Та нема вже старенької хати,
де чекала на мене мати.
"Як ти,доню?" - ніхто не спитає,
бо матусі давно вже немає.

Залишились від хати руїни,
не лунають пісні солов"їні...
Біля двору схилилися вишні,
де стояла хатинка колишня...
   16.06.2017р

История cоздания стихотворения: