Автор: Левшина Светлана
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2018-08-15 19:28:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Лев-дивак (вірші для дітей)

Якось у одному лісі
на далекому Поліссі,
де стікала річка з гір,
жив один поважний звір.
Він на вигляд був страшний,
але добрий і не злий.
Виглядав із-за дерев,
дивака всі звали Лев.
Він недавно тут з"явився,
мабуть,звідкись приблудився.
Тут не бачили такого
і тікали всі від нього.
Всі за ним спостерігали,
як поводитись - не знали.
Та приблуда не журився,
і ні з ким він не сварився.
Тож у лісовій окрузі
появились в нього друзі:
і зайці,лисиці,білки,
що гойдалися на гілках,
і ведмеді,вовки сірі,
лісові маленькі звірі.
І пташки за ним літали,
дивака всі поважали.
Він у лісовім міжгір"ї
заслуговував довіри.
Вдень любив відпочивати,
і на сонці  полежати.
А ночами мандрував,
собі їжу добував.
Лев любив розповідати
про свою домівку-хату,
про мандрівки всі свої,
що із теплих він країв.
Там лишились мама й тато.
Сонця там завжди багато.
Снігу зовсім не буває,
тепла річка протікає.
Крокодили там живуть.
Пальми-велетні ростуть
Ліс там"джунглі" називають,
різні звірі проживають...
Лев з далекої дороги,
де слони і носороги.
Там його життя пройшло,
ніби вчора це було:

-Батьківщина там моя
і лишилася сім"я...
Гарно там було усюди.
Та з"явились лихі люди,
сіткою мене спіймали,
лапи міцно прив"язали,
загрузили у машину...
Так потрапив на чужбину.
У цирку став працювати.
Там таких,як я,багато...
В клітці жив,дресирували,
часто їсти не давали,
щоб на людях мати хист,
ніби справжній я артист...
Якось звик до цього я,
доля вже така моя!
Ось таке оповідання
про моє поневіряння.
Нас возили на гастролі,
так і час минав поволі.
Став дорослим я з роками,
сумував лиш за батьками.
Їх мені не вистачало,
бачив радощів я мало.
У неволі жить несила...
Де моя країна мила?
Пальми де і тепла річка,
що звивалась,наче стрічка?
Де слони рожево-сірі?
Лише в клітках сидять звірі.
За життям своїм жалів.
Потім друзів там завів.
Так і жив із року в рік,
доки з цирку я не втік...
Настраждався там я вволю,
от і вирвався на волю...
Не бажаю зла нікому,
просто хочу я додому...
Трішки з вами поживу
тут зустрів сім"ю нову.
Познайомився із вами,
ніби з сестрами й братами.
Тут мені,як другий дім...
Поживу,щось розповім...

Кілька місяців минуло,
вітром з півночі подуло
Лев і так загостювався,
то в дорогу вмить зібрався:
-Треба в теплу вже країну -
тут від холоду загину.
Жив я з вами залюбки,
та чекають вже батьки.
Вже старенькі мама й тато.
Час в дорогу вирушати.

Обійняв нову родину -
й вирушив на Батьківщину.
   2017р
Св.о публикации № 100985

История cоздания стихотворения: