UA
|
"Українців можна приспати, надурити, але неможливо залякати". 10 цитат братів Капранових / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 27. Як свиня на небо гляне. Десять цікавих українських фразеологізмів / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Левшина Светлана
Тема:Стихи для детей
Опубликовано: 2019-01-12 14:14:20
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
ПОПЕЛЮШКА(по мотивам казки Ш.Перро)
Жили-були молодята,
жили дружно і багато.
Прожили вже літ немало,
лиш доньки не вистачало.
Вже не пили і не їли,
в Бога донечку просили,
бо так сумно жити вдвох!
Змилосердився вже Бог.
Нехай донечка в них буде,
бо хороші були люди.
Хоч вони були багаті,
але добрі, не пихаті.
Ні на кого зла не мали,
Бога завжди поважали...
Хай зроста на радість людям,
помічницею їм буде.
Підростала донька мила,
все по дому їм робила.
Не могли вже батько й мати
на доньку налюбуватись,
бо красунею зростала,
ніби квітка розквітала.
Всім на заздрість вже була.
Та в їх дім біда прийшла...
Мати тяжко захворіла,
ніби стінка, стала біла...
Що вже тільки не робили,
знахарок всіх обходили,
зілля різне їй давали...
Та матуся не вставала.
Батько з донечкою вдвох
все молились, може Бог
їм зарадить, все минеться,
і матуся підведеться...
Та чомусь не сталось диво -
їх матуся залишила...
Не зарадив мамі Бог,
тож залишились удвох...
Батько схуд і зажурився,
і не їв, і не голився,
появилась борода, -
от що робить з ним біда.
- Чи продати Бісу душу?
Та доньку ростити мушу!
Донька батька все жаліла,
бо добра йому хотіла.
І нарешті він підвівся,
вимився і поголився -
не такий вже він старий!
Ще бадьорий, молодий.
Може досить все журитись?
Треба знову одружитись.
Якось він без зайвих слів
в хату мачуху привів.
Не одну, ще й доньки дві -
сестри вже тепер її.
Донька батька працювала,
відпочинку все не знала.
Сестри ж грались залюбки,
приміряли чобітки.
З неї все вони сміялись,
і нічого не боялись,
бо матуся їхня мила
все для донечок робила.
Падчерку лиш не любила,
тільки лаяла та била.
Бідкались всі добрі люди:
-Що з дівчатком тепер буде?
Люди її поважали,
Попелюшкою всі звали.
Батько тільки вибачався,
жінку злу свою боявся.
Мовчки працював у полі,
лише тут він був на волі.
Бо удома лайки, крик.
Щось до цього він не звик.
Доньку він свою любив
і дружину все просив
не лаяти, не сварити.
Намагатись полюбити.
Та сварлива, зла дружина
лиш сміялась йому в спину:
- В мене наймитів нема!
А то їсть все задарма.
Будеш мені докучати -
вижену й тебе із хати!
Ти її виховуй краще,
а то виросте ледащо!
Батько тільки засмутився,
пішов з горя і напився...
Згадував дружину милу,
що ніколи не сварила.
Так її не вистачало!
Що ж так щастя було мало?
І запала в душу туга...
НАщо одружився вдруге?
Що з донькою тепер буде,
і що скажуть добрі люди?
Доньку змалечку любив,
а тепер занапастив!
І думками в хату лине,
там його донька єдина
все в віконце виглядає,
татуся свого чекає...
Помолився батько Богу
й мовчки вирушив в дорогу.
Долі своїй підкорився,
жити вдома залишився.
Вдома поруч донька мила,
а без неї жить несила...
Так жили, роки минали.
Сестри її підростали.
Тільки були невродливі,
і пихаті, і ліниві.
Лише їли та гуляли
і вбрання своє міняли.
Лише бідна Попелюшка
шила їм нові подушки,
шила плаття, одяг прала,
а своє вбрання латала...
Та вона не сумувала,
бо така красуня стала!
Сестри бачили і злились,
над сестрою все глумились.
Хлопці їх не помічали,
на сестрицю поглядали,
бо вона завжди була
і привітна, й дуже мила.
На сорочці латки мала,
та цього не помічали.
І лице все в сажі, бруду...
Та любили її люди!
Сонце вже за обрій сіло,
Попелюшку щось зморило...
Тільки підійшла до хати -
стала мачуха гукати.
Сестри теж не забарились,
щось кричали і сварились.
Стали вони чепуритись,
щоб на бал не запізнитись,
бо сьогодні в це село
всім запрошення прийшло.
Принц багатий і учений
вибрати мав наречену...
Вбрання сестри вибирали,
Попелюшку діставали...
Такі радісні були,
що на бал їх повезли...
Землю темрява накрила...
Наша Попелюшка мила
ще не спить, усе працює
Раптом, дивні звуки чує:
- Щось привиділось мені...
Бачить - Фея у вікні,
То хрещена її мати,
їй прийшла допомагати.
Всю роботу їй зробила,
щоб донечка відпочила.
Є у Феї помічник -
гарний хлопчик-чарівник.
Хоч маленький він на зріст -
до роботи має хист.
Захотіли вони свято
Попелюшці влаштувати.
Попелюшку одягали,
півгодини чаклували.
Все зробили, як годиться...
От би бачили сестриці!
Ну не дівчина - краса!
Аж до пояса коса.
Ніби небо, сині очі.
Вже на бал красуня хоче!
Плаття світиться зірками,
оздоблене камінцями.
Туфлі, ніби діамант.
Хлопчик вбрався теж, як франт..
Гарбуза вмить прикотили
і карету спорудили.
Чотирьох мишей впрягали -
враз кіньми мишата стали.
А мале щурятко миле
в кучера перетворили..
Тільки Фея мовить тихо:
- Щоб не скоїлося лихо,
на балу не забарись,
опівночі повернись!
Ось карета гарна вмить
на семи вітрах летить!
У палаці тут зустріли,
годували і поїли...
Принц до неї придивлявся -
в Попелюшку закохався!
Вся прислуга короля
любувалася здаля:
- Звідкіля взялось це диво?
Така ніжна і вродлива!
Дуже ввічлива, учена...
Ось де принцу наречена!
А сестер давила жаба:
- Де взялася ця нахаба?
Сподівалися якраз -
вибере одну із нас...
Ми рум"яні і пухкенькі,
а вона така маленька!
Злюка-мачуха бісилась,
бо вже в тещі напросилась.
Не збулися її мрії -
принц лишив її надії...
Попелюшка не журилась,
у палаці веселилась.
Принц у танці все кружляв,
диво це не відпускав.
- Ось таку б мені дружину!
Тільки де її родина?
В королівстві скрізь бував,
а її не зустрічав!
Тут годинник б"є свій час...
Попелюшка про наказ
враз згадала і умить
вже по сходинках біжить.
Тільки туфельку згубила
Попелюшка наша мила...
Врешті північ вже настала,
гарбузом карета стала.
Миші всі порозбігались...
Попелюшка заховалась.
У палаці забарилась,
в наймичку перетворилась...
І закрався в серце страх...
Одяг весь її в латках.
Що,як принц її побачить?
Він ніколи не пробачить!
Вже додому йде вона,
невесела і сумна.
Враз думкам своїм злякалась-
сама в принца закохалась!
Хіба принцу вона рівня,
бо яка з неї царівна?
Завжди в сажі і у бруду...
Ну яке із неї чудо?
Принц в палаці ніч не спав,
все журився,сумував.
Бідкалися батько й мати:
- Треба дівчину шукати!
Обходили всі округи
бідні королівські слуги.
Королівство не нове,
а не знали, де живе.
Їх дівчата зустрічали.
Чим могли, тим пригощали.
Принц ходив і хвилювався,
до панянок придивлявся.
Туфлю гарну приміряли,
та з розміром не вгадали:
- От би більша, ну хоч трішки!
То які тут треба ніжки?
Бо малі, ніби лялькові.
Приміряли знову й знову...
Якось в дім зайшли багатий...
Попелюшка мела хату...
Сестри враз причепурились,
вийшли в двір, не забарились.
Стали туфлю приміряти -
не могли й на ногу стати!
Бо ці туфлі замалі.
От вже сестри були злі!
Зважився, нарешті. тато
про свою доньку сказати,
дуже довго він мовчав.
Перед принцом враз постав:
- Є у мене ще донька.
Невеличка та струнка.
Треба туфлю показать,
може буде їй під стать?
Попелюшка враз умилась,
трішечки причепурилась.
Була гарна,дуже мила.
Очі в землю опустила...
Туфелька якраз по ній
всупереч матусі злій!
Батька мачуха корила:
- Краще б я тебе убила!
Що цей батько в домі коїть,
щоб доньку свою пристроїть!
Попелюшка не журилась,
мовчки батькові вклонилась,
бо вже знала,що робити.
Буде батько з нею жити!
До палацу під"їздять,
слуги в сурми вже гудять.
Там батьки уже чекають,
Попелюшку обіймають.
В принца щастям сяють очі,
вже весілля грати хоче!
Тут зібрались добрі люди,
бо в палаці свято буде!
Мачуха і сестри злі
залишилися в селі...
Та щасливі молодята!
Завжди в них у домі свято.
Королівство процвітало,
ворогам на заздрість стало!
30.05.2017.
На прохання онуків спробувала розповісти відому казочку у віршах на українській мові.
© Copyright: Светлана Левшина
Свидетельство о публикации № 101284
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 1851
Рецензии
Бути добру! Дфонтер
!
А може, Світлано, трохи інакше - Треба знову одружитись?
Такий стишок да окремою книжкою видати. Було б дуже гарно.
| Віра в Перемогу - це те,
що нам допомагає у ці
важкі дні. Дякую вам за цей чудовий вірш, Раю. |
| Рецензия от: Руслан Деркач 2024-04-20 14:41:51 |
| "Душу не вбити і
гордість не вбити, І до Вітчизни святую любов." ви дуже тонко помітили, про що мріють росіяни. дякую! |
| Рецензия от: Захар Зінзівер 2024-04-20 14:06:53 |
| Чудовий вірш! |
| Рецензия от: Раиса Татаркова 2024-04-20 13:55:28 |
| У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
| Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |
| Хеви металл! Всем
привет! Драйва лучше в мире нет! Вот послушай-ка Accept Сразу станет меньше лет! У фанатов AC/DC До сих пор в порядке писи!(...) |
| Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-13 16:14:51 |