Автор: Левшина Светлана
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2019-05-08 16:38:08
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Мамина помічниця (оповідання для дітей)

Перші промені ранкового сонця несміло заглянули у вікно,де
солодко спала маленька дівчинка,ніжно торкнулися заплющених
очей і, зігріваючи своїм теплом бліде сонне личико,весело застрибали
по ліжечку.Пасма білявого волосся,що розкинулися на подушці,під
грайливими сонячними промінчиками були схожі на крильця
чарівних метеликів.Дівчинка ще додивлялась свої казкові сни.
Та сонечко не відставало,доки не розбудило її.
Світланка,розплющивши очі,підхопилася з ліжечка і підбігла до
вікна.Сонце уже сміливо розгулювало на подвір"ї.

Песик Борька ліниво визирнув із конури і знову закрив очі,
ховаючись від настирних сонячних промінців.Борька любив поспати
вдень,бо вночі йому доводилось "працювати" охоронцем двору.
Тож,виснажений нічним сторожуванням,він смачно позіхнув і,
примостивши голову на лапи,знову солодко задрімав.
Ранкове небо ніжною хвилею полило свою блакить у відчинене вікно,
обдавши Світланку легкою прохолодою.

Бабуся з дідусем сиділи на ганку,тихенько про щось розмовляли,щоб
не розбудити онуку.
Та Світланка вже прокинулась,швиденько одягнулась і вибігла на
ганок...

Мала Світланка жила в невеличкій хатинці з мамою,бабусею та дідусем.
Хатинка була маленька,але в ній завжди було охайно і затишно.
До кожного свята хатинку зовні білували і підводили стіни внизу чорною
підводкою із вугілля(його пересіювали,щоб отримати сажу для підводки).
Так було прийнято,бо хата була глиняною.Дах - з великих оберемків
очерету,зв"язаних між собою.
Світланчина хатина нагадувала хатинку поета Тараса Шевченка,
точнісінько така,яку бачила Світланка на малюнках.
Навколо хати бабуся насадила різних квітів.Тут були айстри,майори,
чорнобривці.А улюблені - фіалки та любисток.
Світланка любила сидіти вечорами з бабусею на лавці біля квітника
і вдихати запаморочливий аромат фіалок.А любисток ріс майже у кожному
дворі.У ньому купали Світланку,коли була ще зовсім маленькою,щоб
вночі краще спала.Про це розповіла бабуся.

Сонце,ховаючись за обрій,востаннє ковзнуло промінчиками по яскравих
пелюстках квітів,віддаючи їм своє тепло і прощаючись до ранку.Квітки у
відповідь захитали різнокольоровими голівками,ніби дякуючи сонечку за його
тепло.Легенький вечірній вітерець ніжно гойдав їх,заколисуючи до сну.
Світланка завжди допомагала бабусі поливати квіти.Але була одна біда -
в домі не було води,навіть на їхній вулиці колонка,з якої повинні були набирати
воду,була сухою,ані краплинки з неї...
Вулиця,на якій жила дівчинка,була розташована на пагорбі,тому вода до них
не доходила.
Ось тому матуся кожного дня прокидалася дуже рано,щоб наносИти води
із сусідньої нижньої вулиці.Воду мама носила у двох великих відрах на
коромислі.Доводилося ходити по п"ять-шість разів,щоб заповнити водою
велику цинкову вану і діжечку.Щоб води вистачило на цілий день на всі
господарчі потреби.
Світланці дуже хотілося допомогти матусі,бо їй було уже цілих шість років.
Вона вважала себе дорослою.Тільки не дуже хотілося прокидатися рано
на світанку.Та,переборовши сон,вона брала маленьке відеречко і йшла
разом з матусею.Одне її дуже дивувало: як матуся так несе воду,що у неї
з відер не виливається вода,ані краплиночки!Чомусь тільки у Світланки
вода з відерця хлюпала в різні боки.Босі ноги,облиті водою,миттю припадали
пилом.Чого-чого,а пилу на сільських вулицях було достатньо,навіть занадто!
Але Світланка не засмучувалась і відважно продовжувала носити воду.
Доки дохОдили до хати,то води чомусь залишалось лише піввідерця.
Дивлячись на це,матуся з посмішкою хитала головою,а вголос вихваляла
Світланку:яка в неї гарна помічниця!

Вдома наливали води у старенькі ночовки і ставили їх на сонце,щоб
вода нагрілась,і Світланку,чумазу від бруду,відмити...
Коли полуденне сонце нагрівало воду - дівчинка весело хлюпалась в
ночовках,безжалісно розбризкуючи воду,що так нелегко їй дісталась...

Зате їй було дуже весело!
Головне,що вона вважала себе маминою помічницею...

20.08.2018р

© Copyright: Светлана Левшина
Раздел: прозаические миниатюры
Свидетельство о публикации № 104238

История cоздания стихотворения: