Отсутствует

Автор: Левшина Светлана
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-03-18 11:33:07
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

З думками наодинці...

Вона одна...насамоті з думками...
Дивилася у стелю, і впадала в забуття...
А потім знов, приходячи до тями,
перебирала в пам"яті усе своє життя...
"Навіщо і для чого?" - в Бога все питала...
Здавалось - все життя прожито задарма...
Молитви всі, що знала, пригадала...
Читала й плакала ночами крадькома...
І він один...свідомість залишила...
В палаті лікарняній сам-на-сам...
По жилах з крапельниць
вливалась в нього сила...
Та не давав, чомусь, надії лікарям...
В бинтах, мов лялька, голова сповита...
Бліде обличчя...і такий ще молодий...
Складні ушкодження...
йому б ще жити й жити...
Та вирок лікарів невтішний і сумний...
Вона у снах металася й стогнала,
від тяжких ран своїх терпіла біль...
Як почувається там син - вона не знала...
А голос рідний чула звідусіль...
Якби могла - то пташкою б летіла,
щоби звільнити сина з забуття...
Сказати стільки ніжних слів хотіла,
щоб передати материнські почуття...
Якби ж то можна...Нерухоме тіло...
Лише в думках вона була із ним...
Як пташка, що зламала свої крила,
бо лихо серцем відчувала вже своїм...
Минали дні, роки...
Та залишилася провина,
яку, на жаль, не вилікує часу плин...
Вона не мала змоги врятувати сина...
Одна лиш радість  - є іще молодший син...
З думками наодинці, у пустому домі...
Що відчувала у душі - ніхто того не знав.
Така вже доля...Богу лиш відомо  -
навіщо їй життя тоді подарував...

    18.03.2020р.

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 191

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 4.

Сольвейг

Материнська любов часто перемагає любу біду, але не завжди... Вірш дуже драматичний, але вийшов на славу, Вітаю Світлано!

2020-04-01 19:09:11

Левшина Светлана

Спасибі,люба! Якось написалось на одному подиху,щось сумно іноді буває...Дякую за відгук!

2020-04-01 19:57:20

Федчук Евгений

Людина жива доки про неї хтось пам’ятає. Можливо, тому "їй життя тоді подарував". Дякую.

2020-03-18 17:57:54

Левшина Светлана

2020-03-18 18:44:00

Валентина Гришко

Сльози на очах. Немає нічого страшнішого у світі, як втрачати своїх дітей. У цьому випадку час не лікує.

2020-03-18 14:13:37

Левшина Светлана

2020-03-18 14:30:42

Лариса Гараган

НаВіщо (на початку)
Мороз по шкірі... Зворушливі, проникливі рядки. Дякую, Світланко!
Так боляче, коли ховають синів, яким ще жити й жити!

2020-03-18 12:17:33

Левшина Светлана

Та щось згадалося знову сумне, ніч була без сну.Трішечки здоров"я підводить,того,мабуть, і рядки такі написались. Всього найкращого !

2020-03-18 13:30:00

Лариса Гараган

Не хворіти, Світланко, Весна!!!

2020-03-18 17:16:33

Левшина Светлана

Дякую,люба Ларисо!

2020-03-18 18:45:37

Лариса Гараган

2020-03-18 18:49:26

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений