UA
|
Уже недалечко червоне яєчко: Вербна неділя в історії та традиціях / АП Т. Лавинюкової. "Важлива подія" / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Левшина Светлана
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2021-07-31 13:21:18
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Як повернути пам'ять...(Історії з мого дитинства)
Як повернути пам'ять
( історії з мого дитинства)
Було це в середині літа…Липневе сонечко сяяло згори, своїми настирливими промінчиками зазирало у вікно, де мені так солодко спа́лося…
Такий гарний сон приснився, де я з друзями весело хлюпалася у річці, так приємно…
Але що це? Чому вода в ній така враз холодна стала? Льодяні краплини торкнулися гарячого обличчя…
-Соню! Прокидайся! Обід уже скоро наступить, а ти досі спиш…
Відкривши заспані очі, я побачила бабусю, що схилилась наді мною з філіжанкою води у руці…
Ось і чекай літа, виспатись досхочу не дають.
З невеселими думками я побрела до відчинених дверей. Одразу прохолодний вітерець затріпав моє розкуйовджене волосся. Як би ж то тільки волосся…
Я з сумом поглянула на садок, де цей прохолодний вітерець встиг уже побешкетувати. Під великими, розлогими деревами абрикосів, у траві, уже здалеку виднілося помаранчеве
простирадло із соковитих абрикосів…
Мій настрій геть зіпсувався, бо це мені потрібно було збирати цей, так мені ненависний, багатий урожай. Де взявся цей вітер! Гуляв би собі десь подалі від нашого садку…
Нарешті, зібравши абрикоси, що час від часу падали зверху і приземлялись на моїй голові, я з полегшенням зітхнула.
Сонце невблаганно припікало мені голову, де копошилися мої думки про те, я́к би скоріше гайнути на річку, відчути її приємну прохолоду…
Річка…Як гарно було тут купатися, забуваючи про все на світі. Що сонце котилося вже до обрію, я не помічала…Пам’ять щось почала підводити…
Помітила тільки свою бабусю з лозиною в руці, що прямувала до річки…
-Вміє ж бабуся повертати пам’ять, - встигла подумати я, коли бігла попереду неї, ляпаючи мокрими ногами по пилюці , та вдома висмикуючи колючки від лозини в різних частинах голого
тіла, дивуючись, що найбільша частина колючок була чомусь не на руках і ногах, а на тій частині, що була захована під мокрими трусиками…Мабуть то та частина, звідки пам’ять найкраще
повертається…
Чомусь одразу згадалася зима…Нема ніякого там садку, гуляй собі на радість. Мороз тріщить за вікнами, кучугури снігу. Санчата, льодяна гірка, розфарбовані морозом щічки і…замерзлі
руки…Та коли це нас лякало! Було так весело! Особливо одна історія з сусідським хлопчиною Толиком…
Ми по черзі з’їжджали з льодяної гірки, один лише Толик нудився, не знаючи чим себе зайняти. Це був той ще розбишака! Завжди мене діставав і це приносило йому велике
задоволення, але не мені. Так набридло терпіти його знущання!
Дивлячись, як я збираюся спуститись з гори, швиденько внизу підставив мені підніжку, і я шкереберть полетіла у величезну кучугуру снігу. Та раптом всі діти почали голосно реготати,
хапаючись за животи, бо із кучугури снігу стирчали чомусь не мої, а Толикові ноги…
Це я, миттю вилізши із снігу, схопила величезну гілку, що лежала поруч, і з усієї сили вперіщила нею знахабнілого Толика. Від такого неочікуваного приниження у Толика, замість
задоволеної усмішки, покотилися непрохані сльози, і він сумно, під веселий сміх друзів, побрів до свого двору.
Недарма говорять, що сміється той, хто сміється останній…
липень 2020р
История cоздания стихотворения:
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 117
Рецензии
І зімой коўзаліся з ледзяной горкі. Колькі разоў разбівалі насы ад падзення. Але да бацькоў скардзіцца не беглі.
Вельмі спадабаліся Вашы ўспаміны.
Добрых, натхнёных дзён Вам.
🌹❤️
| Сложно женщине
угодить, Быть героем и.. в один клик приходить. |
| Рецензия от: Владимир Ярош 2024-04-29 22:54:22 |
| Когда человек перестает
слышать стук колес и согласен ехать дальше, он становится пассажиром (с) Вдохновляет...))) И фраза Пелевинская вспомнилась))) |
| Рецензия от: Олександр Худолій 2024-04-29 21:53:01 |
| Интересно раскрыта тема |
| Рецензия от: Анна Степанюк 2024-04-29 21:37:20 |
| Рок, це те, без чого мені дуже важко. Завжди слухаю. А якщо сил замало - навушники, на повну і... батарейки заряджаються.)(...) |
| Рецензия от: Молчаливая 2024-04-29 14:55:02 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |