Автор: Артюр Рембо
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-08-16 01:14:26
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ЗЕбіли

Навіть якщо цей текст звучатиме для вас розпачливо, насправді
він є дуже тверезим і холоднокровним. 28 років – це більш ніж
достатньо. За такий час нормальні країни здійснуюють такі
цивілізаційні стрибки, які змінюють їх до невпізнаваності.
Навмання візьміть будь-яку країну світу, поставте її поруч зі
своєю і просто порівняйте, якими вони стали після 28 років
існування. Вони і ми.

Коли ви порівнюєте Об’єднані Арабські Емірати 28 років тому і
зараз – ви порівнюєте порожню пустелю тоді і модерні
хмародери зараз. Коли ви порівнюєте Сінгапур 28 років тому і
зараз – ви порівнюєте валовий національний продукт 36 млрд
доларів тоді і 336 млрд доларів зараз. Коли ви порівнюєте
Польщу 28 років тому і зараз – ви порівнюєте порожні прилавки
тоді й найстабільнішу економіку в Європі зараз.

28 наших років – це 5 президентів, 8 парламентів і 16 урядів. І
чорна діра в центрі Європи. З порушеними кордонами. З
демографією мінус 12 млн. З олігархатом як формою правління.
З відсутніми інституціями. З убитим середнім класом. Із
субсидіями для 60% населення. З цвинтарями, які займають 5-у
частину площі. З найвищими на континенті міграційними
настроями.

Звісно, не варто порівнювати щось із пальцем, але 28 років – це
предостатньо часу, аби довести світові, чи спроможний цей
народ творити свою успішну державу.

За час своєї незалежності ми провели загальнонаціональні
вибори 23 рази. І прийшли в 2019-й рік із таким "прогресом", який
я би сформулював так: у нас є просто територія і просто
насєлєніє.

Хто всі ці люди, які голосують за кума Путіна на п’ятому році
війни з Путіним? Хто всі ці люди, які вважають галичан
фашистами? Хто всі ці люди, які вимагають відновлення мережі
"ВКонтакте", російських серіалів про ментів, гастролей зірок
блатного шансону? Хто всі ці люди, які ігнорують державну мову,
хоча вона конституційно закріплена? Хто всі ці люди, які повноту
влади віддають артистові комічного жанру?

Виборці Зеленського - Плебеї. Плебей – це термін із
древньоримського права, що означає "вільні, але незнатні люди".
Мою країну населяють вільні, але незнатні люди. Неосвічені.
Примітивні. Книжок не купують і не читають. Історією свого
краю не цікавляться. Інтелектуально не ростуть. За кордон не
їздять (Єгипет не рахую). Іноземних мов не вчать. Радянську
минувшину не переосмислюють. Живуть у зомбоящику. Просто
собі живуть. Вільні, але незнатні. Вільні, але не шляхетні. Зате з
правом голосу. У цьому й основна відмінність із
древньоримським правом. Там плебеї не мали права голосу.

Зеленський відчинив скриньку Пандори. Він запровадив моду на
дилетанство. Він зробив шармовою посередність. Він
демонструє плебеям, що не варто соромитися своєї недалекості,
навпаки – варто бути максимально натуральним у проявах своєї
малограмотності. Всі натуральні люди – страшенно шармові.
Тому-то натуральне плебейство стало центральною ідентичністю
в цій країні. Вони засмакували свою кількісну перевагу. В них
нарешті розправилися крила від того, що справа і зліва від них –
такі ж невимогливі люди, і їх більше, і їх цілий дивізіон, а коли їм
кажуть трішки увімкнути залишки мізків, вони хором
відповідають: а нас – рать.

Драма моєї 28-річної недолугої країни полягає у вічному питанні:
кого все-таки більше?

Ми заходимо в час, коли якісна інтелектуальна креативна
свідомо-українська частина суспільства становить меншість. 28
років тривав виховний процес над народом. Його 28 років
годували ерзац-культурою, примітивним тєлєвізором і
пофігізмом щодо власної держави. 28 років тривало
лабораторне вирощування людини, яка житиме в районі, де був
голодомор, і радо при цьому голосуватиме за вбивць. 28 років
плекався еталонний мазохіст, який з усіх можливих синдромів
обрав для себе стокгольмський. 28 років будь-яке навернення до
українських цінностей спочатку присікалося, потім
висміювалося, а потім таврувалося. 28 років – це вже друге
покоління, а це означає, що в Україні підростає нова генерація
новітнього "совка", оснащеного сучасними гаджетами, в якому
лунає рускій реп, "Россия24", "Новая волна" в Сочи, "Жара" в Баку,
ювілейний концерт Надєжди Кадишевої. 28 років – це час, за
який перебування в орбіті "русского мира" стало не лише
нормою, але й духовною потребою. І ви це нічим не зіб’єте. Це –
заводські параметри. Це – матриця.

История cоздания стихотворения:

Із інтерв'ю Остапа Дроздова