UA
|
Додатковий 16. "А небо в зорях" на вірш Ніни Трало / АП творчої групи - Злива / |
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Артюр Рембо
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-08-20 11:29:46
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
ЗЕбіли 2
І тепер, коли позаду 28 грьобаних років, за які інші країни
ставали членами ЄС і НАТО, настав час пограти в простеньку
вікторину, де лише два варіанти відповідей: так і ні?
– Чи вірите ви, що в Україні на всій території буде повнокровно
діяти єдина державна мова: так чи ні?
– Чи вірите ви, що мешканці Юго-Востока примкнуть до
модерного проекту Європейської України, якщо це передбачає
повну відмову від радянської отрути: так чи ні?
– Чи вірите ви, що Крим, де більшість населення є етнічними
росіянами, коли-небудь буде українським не формально, а по
духу: так чи ні?
– Чи вірите ви, що мама убитого луганського ополченця
погодиться на україномовного україноцентричного патріота-
президента: так чи ні?
– Чи вірите ви, що Харків коли-небудь добровільно відмовиться
від маршала Жукова: так чи ні?
– Чи вірите ви, що в Одесі мером може стати воїн АТО: так чи ні?
Чи, чи, чи… Є сотні запитань, які починаються на “чи”, а
закінчуються на “ні”.
Питання не в тому, хто сильніший. Питання в тому, кого більше.
Як на мене, в цій країні більше насєлєнія, яке готове просто
населяти цю країну. Насєлєніє довго чекало свого виходу на
авансцену. Воно терпіло всіх цих вишиваних вискочок із
промовами про мову, пам’ять, героїв і всяку хрєнь, яку, за
словами насєлєнія, на хліб не намастиш.
Насєлєніє легко погодиться на холодильник, навіть якщо цей
холодильник стоятиме в “русском мире” і рубльовій зоні. Бо
воно, насєлєніє, все одно там перебувало ментально всі ці роки і
навіть не робило спроб бодай подумати про альтернативу. А
проукраїнські сили були занадто кволими і місцями навіть
кумедними, аби могти заразити собою бодай одного донецького
бика.
Від Сяну до Дону – це гарно звучить лише у гІмні. А на ділі гімно
з Дону перекриє будь-які потуги Сяну. Дон переміг Сян. Дон хоче
дружити зі своїм гвалтівником. Дон закоханий у свого
кривдника. Він уже завтра готовий обійнятися з тим, хто
закатрупив 13 тисяч звитяжців.
Дон готовий амністувати кожного бойовика, який щиро
ненавидить хунту. Дон просто хоче бути собою, що значить –
одномовно російськомовним, ватним, проросійським,
колабораційним. Це його право. Він – вільна людина.
28 років – коту під хвіст. Не ліпиться Сян і Дон докупи. Ніякі не
брати, а так… вимушені співмешканці однієї комунальної
квартири, яка дісталася у спадок від дяді Сталіна. 28 років Сян
мріяв про Європу, а Дон тим часом укріплював свій євразійський
ретро-світогляд. Плебеї радше здохнуть, аніж відмовляться від
Дня Побєди, який їм “порохом пропах”.
Зараз їхній зоряний час. Вони на підйомі. Консенсус із ними є
неможливий. Тому що вони ніколи не пристануть на українські
правила гри. Вони ніколи не перейдуть на український бік, бо в
їхніх бараках зрадників стріляють першими. Українська мова не
підходить для їхніх щелеп. Українська пам’ять є для них
ворожою. Українська культура є для них сільською.
28 років вони терпіли забавляння в українську Україну, а тепер,
коли вона їм поперек горла стала, вони просто хочуть бути
собою. Оскільки їх більше, вони резонно ставлять запитання:
хочете бути з нами – будьте. Проте вони ніколи не поставлять
запитання: а що нам треба зробити, аби бути з вами?
Звертаючись до проукраїнської меншини – так що? В якому
настрої святкуватимете 24 серпня?
Вас макнули по повній програмі. Вас із головою накрили
зеленим рядном і наказали тихенько дихати в тряпочку. Вас
прирекли на Медведчука. Країну, за яку ви й ваші діди проливали
кров, отак легко, під спалахи їхніх весільних фотографів-
мажоритарників, віддали в одні руки, в необмежену владу
коміка, для якого Томос – це термос, а Україна – проститутка з
німецького порно.
Тож далі відроджуйте гаївки і щедрівки, далі діставайте з
бабусиних скринь коралі та інші цяцьки, далі переконуйте самих
себе у “Схід і Захід разом”, далі називайте братами й сестрами
тих, хто дивиться на вас, як на екзотичних аборигенів – у вас
попереду ціла вічність перебування в меншості на своїй рідній
начебто землі.
24 серпня я поставлю свічку за свого сусіда Андрія, який пішов
воювати в Луганськ і там загинув. Наводчиком для снайпера був
місцевий мешканець. Цей дідок з українським паспортом охоче
проголосував на останніх виборах.
Із вікна, де я зараз пишу цей текст, мені видно недобудовану
хату. Андрій хотів там жити з дружиною і двома дітьми. Звів
лише перший поверх. З його фундаменту за цей час вимахала
двометрова берйоза. Це – моя Україна. Недобудований перший
поверх. 28 років.
История cоздания стихотворения:
Із інтерв'ю Остапа Дроздова
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 335
Рецензии
Ось і маєм те що маєм. І залишилось тільки волати, що "28 років коту під хвіст". Ми зробили це разом, панове.
Извините, что вмешалась. Больше не буду.
Добре, це вже політика. А в нас поезія.
| Горбатого навіть Війна не виправить! |
| Рецензия от: Всеволод 2024-04-26 19:35:43 |
| Дякую, буває й таке Так це лихо , а ле все ж якщо вже спромоглися покупляти квартири... Біженці , це ті , на мою думку , хто і закутку раді |
| Рецензия от: Тимошенко Олександр 2024-04-26 19:23:24 |
| Який гарний вірш! Єдине- слово сходе замініть на сходить. І більше я не бачу недоліків. Дякую щиро! |
| Рецензия от: Леся Леся 2024-04-26 18:35:23 |
| Люблю рок-музику. Люблю
слухати Фреді Меркурі.
Обожнюю Believer. Людмила Варавко, дякую вам за "тепло душі". Я неадекватна людина, т(...) |
| Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-04-25 11:58:28 |
| Most Popular Rock Songs
On YouTube 1 Passenger | Let Her Go 3.7B 2 Imagine Dragons – Believer 2.6B 3\4 The Chainsmokers & Coldplay - Something Just(...) |
| Рецензия от: Серж Песецкий 2024-04-23 23:49:15 |