Автор: Светлана Имашева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-09-23 08:21:48
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Онукові

Тобі дванадцять. Час дитинства б'є.
З тобою ми прийшли погомоніти.
Ми любимо тебе таким, як є,
І це нікому вже не відмінити.

Ти - наш. Ти - рідний. ти ростеш щодня.
Чоло високе і розумні очі.
В тобі сплелася вся твоя рідня -
Батьки й діди, до пісні й праці гожі.

Це є твій рід. Ти роду свого цвіт.
Ти паросток у родоводу кроні.
Тобі радіємо уже дванадцять літ.
Ми - поряд, і живі, й потусторонні...

Цінуй летючі спалахи життя,
Хай кожна мить тобі засяє світло.
Краса ця, неповторна і свята,
Дарована тобі великим Світом.

Цінуй оте, що маєш, що знайшов,
Найбільш важливе - не купить за гроші:
Своя сім'я, і вірність, і любов,
І дружба, сину, й мудрості розкоші...

Без творчості і праці - не живем,
А без освіти - наче у неволі...
Крізь перешкоди - до мети ідем:
У цьому сенс і суть людської долі.

А підлих, ницих, сину, обминай,
Із тупістю також не сперечайся.
Життя свого будівлю закладай
З надійних каменів любові, честі, праці.

У тебе, сину, вірить давній рід:
Ти будеш гідним і змужнієш з віком,
Слабким - опора, захисток від бід...
Зростеш надійним, справжнім чоловіком.

І пам'ятай слова "народ" і "рід",
Вони надія кожної родини,
Наш паросток тоненький, гордий цвіт,
Наш неповторний, наш чудовий сину.

История cоздания стихотворения: