Автор: Светлана Имашева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-03-09 21:08:01
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не судіть

Ви не судіть про жінку: - Це така
Стервоза, кобра – зовсім не богиня,
Їй перснями не внизана рука,
Живе сама – то в ній лише причина.
Сама й дітей ростить. – А чоловік?
-Та знаєте: вона виною всьому!
Від неї, кобри, та до прачки втік.
Він з нами пив, дружбан. Пішов із дому.

А жінка що? – Та їй одне болить:
Робота, діти – всіх нагодувати…
Його «концерти» двадцять літ терпить…
Нема про що і вірша написати.

Когось судити – звичка в нас така.
Чужа ж душа – то темрява й пустиня.
Зневага п’яна - гірша кулака,
Й не кожна розповість,
У чім причина.

Чому, проживши понад двадцять літ,
Дітей зростивши,-  є уже й онуки, -
Від болю і зневаги – у політ
Душа рвонулась, розв’язались руки.

І стало легше дихати і жить…
А донькам вже розказує дорослим:
-Дітей для себе родимо. Любіть
Своїх дітей. Ми їх на щастя ростим.

А щастя в чім? – То добрий чоловік,
Котрий сім’ю на зілля не міняє,
У щасті й горі з вами - поряд вік,
Підтримає, любов оберігає.

Ви не судіть ту жінку – дайте їй
Велике щастя і високе небо,
Любов і ніжність – матері земній,
Надійну руку – більше і не треба

История cоздания стихотворения: