Автор: Светлана Имашева
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2020-08-06 21:55:36
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Почуйте...

Попід склепінням зоряного Всесвіту
Живу, пишу із острова надій;
Минаю я, лечу з стрімкими веснами,
А поки тут, почуйте голос мій.

Бо я жива, мала зернина вічності,
Бреду в пустелі швидкоплинних днів,
Бунтує світ у хаосі й магічності,
А я - в полоні неповторних Слів.

Впаду чолом на ці скрижалі зорані
Єдиної, коханої землі,
Високих слів багато наговорено,
Та я – у ній, вона живе – в мені.

Що тут насію, між земними барвами?
Життя стікає швидкоплинна мить…
Та сходить дух мій сонячними мальвами
І піснею вкраїнською гучить.

Усі пройдем під голубими сферами,
Пізнавши сум і щастя, а по тІм –
Брестимем знов небесними озерами,
Щоб засівати квіти рідних слів.

История cоздания стихотворения: