Автор: Виктория Кокоткина
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-10-06 18:47:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Люди-віруси

Люди...
Вони повсюди...
Я помічаю як люди,
Торкаються чиїхось душ.
Пронизують поглядом
Бруду й образи,
Вони завжди поряд,
Й приховують пазурі.
Люди це вірус.
Ті хто доторкається до душі.
І великий мінус,
Коли люди не помічають які сумні.
Одного разу така людина
Трапиться тобі і мені.
Досить одної хвилини,
Щоб ця людина
Торкнулася до душі.
Впускаємо зайвих.
Спершу здається— так треба,
Літаємо вище неба..
І нехтуєм словом "Кохання",
Залишивши лиш сподівання.
І коли люди-віруси йдуть
Нам бракує сміливості
Вони собі далі живуть...
Ми страждаємо по їх милості.
Розбиваємо себе вщент.
Стаємо сірою масою
Боїмося що хтось іще
Нами може поласувати.
І ми втікаємо.
Вдгяаємо маски.
Обличчя ховаємо...
Людей лякаємо.
Голосно кажемо
Нас змінив світ.
Випускаємо пазурі,
І вструмляємо в душі чужі.

История cоздания стихотворения: