Автор: Алекс Юстасум
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-05-08 08:32:26
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Післявиборний

Показились українці. Горщики побили.
Багатьом став ворогом учорашній друг.
Мов у сні рябої дикої кобили,
Повна нісенітниця коїться навкруг.

Тріск чубів вкраїнських за край світу чується.
Простаки все чубляться. А пани іржуть.
Так їм до збагачення шлях прямий торується,
Їм народні чвари вигоду несуть.

Котяться Вкраїною хвилею могутньою
Зойки розчарованих, злих на світ людей.
В зойках тих не чується аж нічого путнього,
Лиш одвічний лемент: "Де ж наш Прометей?"

І на роль спасителя першого зустрічного
Пхають строк за строком. В пошуках примар
Щастя і багатства, успіху космічного
Мир і спокій нації ставлять під удар.

Партії вишневих, партії зелених,
В боротьбі здіймають аж до неба крик,
І все лізуть, лізуть на суспільну сцену,
Обіцяють гори. А на ділі - пшик.

Ну, і принагідно пальцем в палець вдарити,
Щоб зробить щось добре, чисте і святе,
Мало хто з них здатний. Здатні лише марити
Легкою халявою. Праця - то не те...

Отаке от виросло нині поколіннячко.
Маємо, що маємо. Що тут ще сказать?
Тільки-но посіється мудрості насіннячко,
Як приходять дУрні, і давай топтать.

Дивлюся навколо, і чомусь так думаю:
Довго ще нам стрИбать на свої ж граблІ.
Хоч би держака того вже оббили гумою,
Щоби від ударів лоб так не болів...

Хоча ні. Вкраїнцю так, мабуть, миліше -
З на чолі набитим граблями синцем.
Це, либонь, подобається набагато більше,
Ніж ходить з красивим і цілим лицем.

Отож лізь, Вкраїно, знову в той же кошик.
Ну, або в ту ж яму. Це вже як кому.
А коли готова будеш сказать "Досить', -
Тоді й поговорим. Все. Цьом-цьом. Лямур.

История cоздания стихотворения:

Вірш став реакцією на передвиборні баталії у соцмережах і не
тільки.