Автор: Наталия Баркова
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-12-22 13:25:17
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ВОРОЖБА

ВОРОЖБА

Нічка землю мороком вкрила,
місяць повний за хмари пішов.
Потайки я до ворожки ходила,
в лісі живе вона серед дібров.

Вітер свистів, тополі скрипіли,
серце гадюкою в грудях звилось.
В голові одні лише думки гуділи-
навіщо ВСЕ зі мною відбулось?

Стара циганка довго ворожила,
розкрила карти, за руку взяла.
Душа моя зненацька занеміла,
і біль уся від серця відійшла.

Забулося мені лихе кохання,
зрозуміла, що минулося усе.
Сльозинку витерла останню,
страждання марні - це пусте!

Не піду я більше до ворожки,
моя доля мене знайде і сама.
Хай тереном заростає стьожка,
щоб дівчат не зводило з ума.

История cоздания стихотворения:

Майже кожній жінці хоча б раз у своєму житті довелося відвідати ворожку... Я теж туди потрапила... Послухала уважно, що мені "добра" бабуся розповіла і зрозуміла, що я у своєму житті розберуся і сама... Жаль тільки витрачених марно грошей...