Автор: Наталия Баркова
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2021-05-29 19:11:07
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Дощ

Я довго мрію малювала,
насправді все не так, як є.
Мабуть, в гарячці покохала,
кохання спокiй не дає.
Гуляю довго пiд дощем я,
таким холодним i сумним.
Зі мной лише твоє ім'я,
i спомини, неначе дим.
Цей дощ ніколи не скінчиться,
як сльози, буде лити знов.
В ночі нехай мені не сниться,
моя примарлива любов.
Колись настане розуміння,
та дощ на серці перейде.
Веселка прийде за терпіння,
і сонце врешті-решт, зійде.
Пригріє, висушить всі сльози,
любов лишиться назавжди.
Не буде ливнів, стихнуть грози,
розквітнуть весняні сади!

История cоздания стихотворения: