Автор: Галина Будянська
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-01-06 11:17:30
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Кує зозуля недарма

                        40-річчю УБР присвячується

І

Вже кує зозуля із тремтінням.
Це нелегко – розбудити світ.
Повний стаж робочий покоління –
Ось ва ті буремні сорок літ.
Сині, чорні згадує спецівки,
Затканий дощами небокрай –
– Дядьку, підвезіть до Качанівки! –
А з кабіни лагідно: – Сідай!
Ті шляхи – фантастика Жюль Верна,
Напівбожевільна маячня.
І такі жадані чорні керни,
Перша нафта на окрайці дня.
Де знайти енергії тій вихід,
Радості, що ширилась, росла?
Це тоді щасливий майстер Тихін
Шепотів схвильовано: «Пішла!»
Голос майстра був на диво ніжним,
Струмінь нафти – чорний і тугий…
Тихін Олександрович Наріжний,
Де ти, наш товариш дорогий?

ІІ

В радості, здавалось, серце стане,
Нафтою вмивались сей і той…
Озовися, Мазуре Іване,
Праці Соціалістичної Герой!
Пригадай напружені долоні
І безсоння, до якого звик.
Жаль, не чує нас Сергій Афонін,
Перший управління керівник.
…Як болить ота незрима рана!
І вона терзатиме повік –
Пригадаймо Рапія Романа –
Сонячний був, світлий чоловік.
Вже й чабрець на косогорі в’яне,
Кланяються полини здаля…
За тобою, соколе Романе,
Плаче Ярославною земля.

ІІІ

З надрами хто бесіду заводить,
Весь підземний струшуючи світ,
На землі ажурні вишки зводить? –
Управління бурових робіт!
Хто, немов провидець,прозріває
Землю на глибоку глибину?
Вдячно про геологів згадаєм,
Пам’яті віддавши данину.
…40 літ. Це, справді, чималенько,
Тільки час не відібрав, не зтер,
Як творив Мишко Пономаренко,
Головний геолог УБР.
І ліси, степи і білі хати
Так любив – бо сам був із села.
Це його «знахідка» - Бугрувате,
Потім ще й  Козіївка була.

IV

Над Охтиркою сяє
Золотий виднокруг.
День робочий стрічає
Старший радник Бурдюг.
Від блакиті аж млоїть,
Вабить кульбаби клин.
Він директор і воїн,
І розвідник глибин.
…Ще війна довго-довго
Гуркотіла навкруг,
Та відбув аж за Волгу
Наш товариш Бурдюг.
Із окопів, із війська
(Не життя – кінокадр)
Він, розвідник армійський,
Став розвідником надр.
Досвід друзям  у джунглях
Передав, як умів.
Воду ганга із кухля
Пив у краї слонів.
Та Петрович вважає –
Вік прожив недарма –
Краще рідного краю
В цілім світі нема!

V

Рано як, зелен-луже,
Пробудився й зацвів.
Що ж ти, Ігорю, друже,
Геть увесь посивів?
Певно, серцю нелегко…
Опирайся на нас,
Інженере Плахетко,
В будь-який день і час!
Гімназисточки – вишні,
Хто ж бо вас одягав?
Вже бурильник колишній
Справжнім газдою став.
Все дістане – долота,
Найновіший струмент.
І без нього робота
Стане просто в момент.
Дійсність часом сувора,
Та не все й сумувать.
Інженере з Самбора,
Ти – наш друг і наш брат.

VІ

Очі вабить оружжя
Щирим злотом ланів.
Не забути подружжя
Дорогих Рубанів.
Що за жіночка-мрія,
Усміх теплий, легкий…
То Прилепко Марія,
Наш парторг бойовий.
Все долає дороги,
Докладає зусиль
Заклопотаний, строгий
Шеф монтажників Хміль.
Де там Косенка носить?
В нього задумів – тьма.
Щось будує чи зносить,
Був отут – і нема.
На святковій лінійці
Всі радіють без меж.
Дорогі управлінці,
Вас вітаємо теж!
…Там роботи найважчі,
Там постійно «жнива» -
Для монтажників кращі
І пісні, і слова!
У степу чи у лузі
Їх не важко знайти.
Всім вітрам вони друзі,
Королі висоти!
Не згадати відразу
Всі путі, що пройшли.
Дорогі верхолази,
Наші славні орли!

VІ

Україна ожива потроху.
І пророче бачиться мені:
Оринчак – це вже нова епоха,
Інші горизонти і пісні.
Легко дихать, так багато сонця,
І ясніше стало відтепер:
Гідне УБР такого хлопця,
Оринчак же – гідний УБР!
Червень зранку в поле поспішає.
Скільки планів, а часу обмаль.
Знов роки зозуля відпускає
Незвичайно щедро! Ну й коваль!
Ллєьтся із гаїв, незримих сховищ,
Пісня-побажання чи думки:
Нових сил у пошуках родовищ,
Щастя і здоровєя на віки!
Слава тим, чий труд обігріває
І осенлі, й душі поколінь,
Хто Охтирку нашу піднімає
На нову, на якісну ступінь.
…Ну й зозуля! Із яким натхненням
Все кує, не спиниться ніяк.
Хай же у турботах сьогодення
Вам щастить, товариш Оринчак!
…І в природі, і на серці гоже:
УБР, красуйся і живи!
Нелегку і чесну працю, Боже,
Край Охтирський наш –
                           благослови!

История cоздания стихотворения: