Автор: Галина Будянська
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-03-20 17:23:14
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Спасибі нашій долі

                          Григорію Рубану –
                          в день 60-ліття

Свій край і з космосу пізнаю,
Як рідну матір, позову,
Де все у травні розцвітає
І аж кричить – «живу, живу!»
Іще стоїть старенька хата,
Та зникли верби на горі,
Де галасливі лелечата
Мене будили до зорі.
Біжу, ще сонний, до Ташані,
Ледь виповзає сонця круг...
П'ю, не нап'юся тої рані
І тої радості навкруг.
І степ, і луки, і долина,
І силуети сірих клунь...
Моя маленька Батьківщина,
Одна у цілім світі Грунь!
І як же вдячність не огорне,
Замре душа, забракне слів –
Своє кохання неповторне
Отут на вулиці зустрів.
Птахів весняні перегуки...
Великдень. Травень із дощем...
Дочка і син, маленькі внуки...
Ну, що людині треба ще?!
Бува: в турботах цілоденних
Весь день безбарвно промайне,
Та вранці запах юних кленів
Раптово душу сколихне.
Вернусь до рідного порогу...
- Привіт, старий! - скажу буслу -
За все, що маю, - слава Богу,
Матусі, батькові, селу.
... Квітують вишня і ожина,
Життя вирує знов і знов.
А поруч радісна дружина,
Моя опора і любов.
За дружбу вип'єм в дружнім колі,
Вино натхнення додає.
Спасибі щире нашій долі
За те, що ми на світі є!

История cоздания стихотворения: