Автор: Галина Будянська
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-05-16 16:22:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сороміцька «слава» Охтирки

Як весело! До самозабуття!
Нас-бо ніщо не спинить і не зборе, –
Так тішилось із пластика сміття,
Долаючи транзит "Охтирка – море".

На сонці сміттєзвалище іскриться,
А чом би й ні? Воно росте, росте...
Адже Охтирка – нафтова столиця,
То й звалище столичне, не просте.

Тут вулиці у смітті по коліна
Чи у малий, чи у великий піст.
У сміття надзвичайно хамська міна,
Воно вже зіп'ялось на повен ріст.

Які тут люди виросли байдужі!
З "любов'ю" річку захламили як! ...
А звалища ростуть – страхітні, дужі,
І проростають в душах, ніби рак.

І прийде час – спитають: що за панна
Обідрана, смердюча - стид і страм?! ...
Охтирка йде – розхристана і п'яна,
Обліплена пластмасовим сміттям.

История cоздания стихотворения: