Автор: Елена Романченко
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2018-07-18 14:08:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Ти надихаєш, потім відбираєш
Все те,що залишилось на папері.
Не розумієш, і не відчуваєш,
І не знаходиш серця мого двері.
Я відпускаю. Більшого не треба.
І взагалі, нехай все так,як буде,
Адже жила і дихала без тебе.
Тож залишайся сам собі усюди.
Не вороги, а просто білі тіні
Того,що з нами трапитись не встигло.
Ти світлом став, думок моїх творінням,
Безкрайнім морем, мрією на крилах.
Нехай тобі скоріш всміхнеться доля,
Нехай у звуках відгукнеться спокій,
У кожнім тілі є своя неволя,
Нехай душа летить в політ високий.
Я вдячна за емоції та радість,
Нехай вони сторицею вернуться.
На мить затримаюсь в думках твоїх, й розтану,
Вчорашнім днем в сьогодні озовуся.
История cоздания стихотворения:
Гарна Ваша весна
,Валентино. Нехай буде
мирною, теплою, тихою. Божих благословінь Вам ,натхнення! Дякую щиро! |
Рецензия от: Людмила Варавко 2024-03-28 10:45:29 |
Душевно та відверто Лесю! Бажаю тобі прощення! |
Рецензия от: Мишигас 2024-03-28 10:18:48 |
Сонечко моє, ти знову
поряд, погляд зігріваючий ловлю. Аж до краю повнить насолода, бо тебе я сонечко люблю. |
Рецензия от: Тимошенко Олександр 2024-03-28 10:03:11 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |