Автор: Елена Лесничка
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2020-02-09 23:16:05
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Я плакала не раз тобі дощем,
І вітром хижим душу розривала,
Байдужістю закрившись як плащем,
Ти начебто не чув, як я ридала.
Я стала сонцем, ти закрився знов -
Сказав, що спека не твоя стихія...
Ти поступово так вбивав любов,
І разом з нею гинула надія.
А віра залишилась, та вона
Не стала більш твого тепла чекати.
Зневіри чашу випивши до дна
Собі лиш стала серце довіряти.
История cоздания стихотворения:
Вы можете поддержать автора донатом:
Укргазбанк
4966804603102608
Эдуард, стих на злобу дня. И нельзя даже на миг сомневаться в нашей Победе, это было бы предательством по отношению к нашим павшим героям. Спасибо за стих! |
Рецензия от: Геннадий Ронжин 2024-03-29 15:36:17 |
Танюшо, мої вітання
тобі. А вірш то який чудовий. Рада зустрітися знову. Творчого натхнення тобі, всього найкращого. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:32:25 |
Це просто неймовірно,
Громе. Давно не чула
нічого подібного. Слухаю
вже вдруге. Браво!!! Вірю, що знайдуться і слова, і виконавець. Треба тільки зачекати. Всього найкращого Вам від душі. Вражена Вашим талантом. |
Рецензия от: Таня Яковенко 2024-03-29 15:25:16 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |