Автор: Оли О
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2021-01-08 14:24:04
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Василь та дивовижна снігова баталія - ч3

Ч3 - Справи ускладнюються

Капосний сніг скористався перепочинком.

Повернувшись до майданчика, хлопці виявили на ньому підозрілу вежу великих білих кубів, яка височіла
на добрі півтора метри з правого боку відвойованої ними території. Куби були виразно снігові, в гладкими
сяючими боками, всі однакового розміру та ще й складені дуже охайно — пірамідкою. Більшість була
білою, але кілька смугастих між ними все ж причаїлося. Один, ближче до верхівки, був погризений — на
одному з боків симетрію псувала фігурна діра, дуже схожа на слід від щелепи невеличкої акули.

Зупинившись за кілька метрів від об’єкту, вони ж були розсудливою та обережною армією, яка не лізла у
пащу до усіляких підозрілих пірамідок, якими б безневинними вони візуально не прикидались, хлопчача
група дивилася на вежу. Вежа дивилась на них.

І раптом куби зметнулись у повітря, перегрупувались й замість правильної пірамідки перед ними стояв
сердитий Сніготень — велетень зі снігу. А за ним, Василь щойно помітив, клейка стрічка була розірвана, і
серед її залишків куйовдились маленькі снігові капосники кубічної форми. Здається, вони намагались
вишукуватися у лінію й перейти в наступ, під головуванням свого ватажка.

Ось як, значить, га? Найгірші підозри Василя підтвердилися, це дійсно була спланована підступна снігова
акція по захопленню їхнього двору. І вони перетнули та розірвали стрічку! Це війна! Так, це й досі була
війна, але тепер вона перетнула лінію незворотності. Жодної крижинки не має лишитись у дворі! Й взагалі,
після цього треба буде обговорити, чи не заборонити зиму взагалі, що це за фокуси вона собі дозволяє?

Палаючи гнівом, Василь стиснув у долоні рештки своєї наймогутнішої зброї та шубовснув перцем прямо на
обличчя Сніготеня. Той спочатку гигикнув, відмахнувшись від хмарки дрібних чорних точок, як від
докучливої мошкари, але Василь мав залізну віру у силу монстро-спеції, і звісно вона не підвела. Сніготень
здригнувся, його кубічна голова зсунулася назад, печера рота роззявилася, а тіло почало роздуватись,
борючись з першим потужним поривом чхнути.

Ха! Хіба перцеве чхання можна зупинити? Спробуйте! Воно нездоланне, і доки не відчхаєте усе, що є в
вашому носі та навколо нього, перець від вас не відчепиться. Найрозумніше всістися зручно та чхати
досхочу. Цим навіть можна насолоджуватись, якщо потренуватись трохи. Але ж Сніготень цього не знав,
до того ж він був у стратегічно невигідному становищі, що виключало сидіння повністю. Хіба він міг
вмостити свою задубілу дупу на заляпану кольоровими фарбами землю та втратити усю перевагу у зрості?
Отже йому лишалось лише стояти та боротися з круп’їнками, що лоскотали його ніс. Він стояв та боровся.
Намагався боротися. Як ви вже знаєте, перець нездоланий.

Розширившись так, наче зараз лусне, й видавши підозрілий тріщучий звук, кубічне снігове створіння таки
оголосило перцеві капітуляцію. Пролунало громоподібне “апчхі” та на Василя та хлопчаків зійшла лавина
— ціла гора снігу, вона збивала з ніг й вони були змушені вчепитися один в одного, щоб їх не розкидало в
різні боки світу. Сніготень пропав з поля зору, малі снікуби теж пропали, пропало все, огорнуте щільною
завісою дрібних білих цяток. Десь здалеку лунало “аппппччччхііііі, аппппччччхіііі”, єдиний орієнтир у
білому світі.

Поступово чхання припинилося, заметіль вщухла. Тепер на майданчику стирчало 9 пірамідок чи скоріш
стовпів, 8 з яких потроху ворушились, струшуючи з себе шари снігу. Позбувшись більшої частини своєї
снігової шуби, Василь обережно визирнув з-під дідового шарфу та побачив ображений погляд Сніготеня,
який незграбною долонею незграбно тер місце на своєму кубічному чолі. Там чогось бракувало.
Стривайте, а раніше у загарбницької морди був ніс?

История cоздания стихотворения: