АП ПОЕТ-ХУДОЖНИК. Арт-Смішинки (Конкурс № 3)
Сейчас на сайте 1508 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Радость - Возрождение Души через принятие и покаяние

Автор: Катерина Слота
Тема: Свободная тема
Опубликовано: 2019-05-19 16:07:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

БО ТАК (казка)

Жила маленька Мавпочка. Вона була обдарована Долею. Все чути, все знати, все розуміти. Доля, коли дарувала їй ці подарунки, на день народження, хотіла, щоб Мавпочка виросла
з вогнем Творця у серці. Мавпочка взяла подарунки, як належне, зовсім забувши про ввічливість. Засмучена була тоді Доля. Але, як хресна мати, продовжувала любити Мавпочку.
У той самий час, у тому ж лісі, жила Змійка. Вона з народження була кволою, доброю, люблячою. Ні з ким не сперечалася і не ворогувала. Вона сиділа на своєму улюбленому
камінчику з високо піднятою голівкою, та грілася у промінцях Сонечка. Змійка не мала такої щедрої хресної. Тому нічого не знала, не чула, та не розуміла. Вона була дуже гарною.
Мала чудову блискучу шкірку та заворожливі очі.
Змійка повзала по землі. Мавпочка бігала по деревах. Коли настав час Мавпочка пригнула на землю і зустріла Змійку. Невідома сила пізнання різності притягла їх Душі. Вони були
заворожені один одним. Змійка дивилася на Мавпочку в захопленні її Мудрістю, Силою, Любов’ю до неї. Одного вона не могла зрозуміти. Мавпочка весь час гралася. Це ранило
Змійку. Вона постійно питала Мавпочку, навіщо вона так чинить. І чула відповідь "БО ТАК".
- Чому? – перепитувала вона.
- Ти ніколи цього не знатимеш – казала Мавпочка з сарказмом.
Мавпочка і сама не розуміла, що саме подарувала їй хресна. Який зміст вона вклала у свої подарунки. Тому для неї Любов була похіттю. Сила – вмінням знайти у всьому для себе
вигоду, навіть через обман, зраду і безчестя. Мудрість стала звичайною начитаністю. Мавпочка все життя хизувалася цими вміннями, а Змійка все життя страждала від цього. Адже у
Змійки у серці горіла Любов без похоті. Мудрість в чеснотах. А Сила у покорі та смиренні.
Оскільки Мавпочка і Змійка любили один одного різною Любов’ю, вони разом страждали, та з часом перетворили своє життя у руйнівний вихор. Вихор, що переріс у шквал та
зруйнував їх. Змійка стала зі звичками Мавпочки. А Мавпочка дивлячись на Змійку, мов на своє відображення у дзеркалі, не приймала цей образ. Вона бачила Змійку потворною.
- Але чому? – плакала Змійка.
- Бо так – чула вона відповідь.
Згодом і сама Змійка розпочала бачити себе потворною. Її Душа загрузла у стражданнях. Її серце поглинула темрява. З маленької Змійки виріс потворний Дракон. Вона лежала і
помирала на своєму камені.
Аж враз Промінь Світла побачив її. Він огорнув Змійку — Дракона теплом. Він підняв її тіло і дав їй костилі, щоб вона могла рухатися. Він показав їй всі нечистоти, що обліпили
панциром її шкіру. Він воскресив її Любов, розбивши яйце пізнання і відділивши білок від жовтка, похіть від любові. Він напоїв цим жовтком Змійку — Дракона. Радість Світла
вернулася у її Душу. І Змійка — Дракон почала розуміти, що не потрібно питати Мавпочку про любов у серці.
Вона все життя чула від Мавпочки, що її чесноти нікому не потрібні, і що Мавпочка, дуже Мудра. Бо може за допомогою обману керувати іншою звіриною у лісі. Ні. Тепер Змійка —
Дракон знає, що НІ. Вона просила Небо вибачити. Тоді, посміхнулося Небо. Дракон подивився на своє відображення у дзеркалі та побачив там маленьку Змійку. Дракон попросив
вибачення у Змійки.
Маленька Змійка з любов’ю дивилася на Мавпочку.
- Люба моя Мавпочка. Твоя Мудрість, від розуму. Так, хороша пам'ять, начитаність книжкової мудрості, швидка реакція. Це гарні якості тіла. Але не Душі. – сказала Змійка.
- Люба моя Мавпочка у тебе немає Душі?
- Є – сказала Мавпочка.
- Тоді вона зачинена за сімома замками. Я більше не буду питати «Чому так». Адже, я тепер знаю відповідь «БО ТАК». Ти така, яка ти є. Я тебе люблю – додала Змійка.

З цими словами Змійка засяяла світлом і її шкіра почала спадати з неї. Вона це спокійно прийняла. Вона думала, що помирає. Тому дякувала Небу, що дало їй відповідь на питання –
Чому так?
- БО ТАК – сміялося з любов’ю Небо.
Горіло у полум’ї її вбрання. Та попелом розвіялось за Вітром. Не лишилося і сліду від зміїного тіла. На його місці Мавпочка побачила Білу Птаху. Птаха була дуже незграбною. Великі
крила, довга шия. Птаха подивилася на своє відображення у дзеркалі. Лебідь стояв там у променях Світла. Змахнула Птаха крилами та знялася у Небо.
Мавпочка з тугою дивилася у Небо. Вона знала, що ніколи не зможе бути там де Лебідь. Літати високо у Небі, плавати в озері Любові.

ДЯКУЮ ТОБІ НЕБО!

История cоздания стихотворения:


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 34

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 1.
Мудра казочка. Чудово читається.
:)
2019-05-20 15:11:42
Дякую Віктор
2019-05-20 21:53:24
2019-05-20 21:57:01

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Хорошо написано, Катрин.
:)
Рецензия от: Виктор Шталь
2019-06-25 02:48:13
Стишки сродни ребенок пишет.
Рецензия от: Катрин Гофман
2019-06-25 02:36:41
Меньше знаешь - крепче спишь... Какие, порой, мысли в голову лезут, глобальные... А написано интересно, хорошо - спасибо))
Рецензия от: Евгений Янковский
2019-06-25 02:32:53
На форуме обсуждают
Британские биологи научили длинномордых тюленей (Halichoerus grypus) повторять человеческие звуки и даже напевать мелодии. Как сообщается в статье, оп(...)
Рецензия от: Ярошевская
2019-06-24 22:53:38
68
Известный во всем мире историк из США Тимоти Снайдер расставил все точки в вопросе, кто такой Зеленский.

Тимоти Снайдер считает, что Зеленский (...)
Рецензия от: Ярошевская
2019-06-24 21:17:54
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.