Автор: Катерина Слота
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-06-01 07:54:44
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

КОШЕНЯ

- Я так хочу нове вбрання – сказало кошеня, пильно вдивляючись у дзеркало.
- За що Вона мене любить? – Продовжувало з подивом. - Я не маю гарного хутра, не маю такого чепурного вигляду, як інші… Напевно у мене, м’які подушечки лапок! Вона
мене
любить за це! Але ж ні, там кігтики. Я постійно незграбно торкаюся Її щоки, такої ніжної та теплої. Напевно у мене великий, пухнастий хвостик? Ним я постійно граюся та
веселю Її.
Так ні, він завжди заважає Їй переглядати листочки книжок. Напевно вушка, носик… Що?
- Підійди до мене, мій Красунчику – ніжно пролунав жіночий голос.
- О знов, я гарний. Як? Чому я цього не бачу? Скажи! Я дуже хочу це знати. Мені необхідно побачити себе красунчиком. Я хочу також себе полюбити, бо ти мене любиш! –
молилося
кошеня, піднявши до Неї оченята, наповнені слізками.
- Чому ти плачеш? Невже ти не бачиш скільки тепла даєш моєму серцю. Як ти зігріваєш його у холодні зимові вечори. Як приємно заспокоюєш, вгамовуєш мій стан тривоги.
Ти даєш
мені любов. Я люблю тебе, мій Красунчику. У тебе такі гарні очі. Напевно, твоя Душа жила, колись у Королеві Добра. Вона прийшла на Землю з короною Світла. Не дивись,
що ти
одягнений у прості шати. Для мене це не важливо. Я люблю тебе таким, яким ти є… Я дуже вдячна Долі, що вона не дала тобі загинути, того зимового вечора. Коли я
знайшла тебе
на смітнику. Самотнього, знівеченого, брудного та холодного. Ти помирав. Я знаю, ти вдячний мені за порятунок. Я вдячна тобі. Знай це! Я живу завдяки тобі. Я посміхаюся з
тобою
– ніжною хвилею лунав голос.

Кошеня уважно слухало цей звук. Воно боялося поворухнутися. Воно хотіло все почути та зрозуміти. Його слізки зникли. Радість оселилася в маленьких оченятах.
- Яка ж у тебе гарна Душа мій Красунчику – лунав звук.

Поглянуло кошеня у дзеркало. З дзеркала дивилося на нього променисте, щасливе відображення.
- Дякую – промуркотіло воно та ніжно торкнулося лапкою теплого тіла.

История cоздания стихотворения: