Автор: Катерина Слота
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-09-22 09:57:02
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ПОСМІХНИСЬ

- Посміхнись – почув у серці звук – подивись навколо. Я підняв заслону. Вона вкривала чорним покривалом твоє маленьке тіло. Посміхнись.
Я заворожено дивився, як світ, що знав та був звичайним, стає величним в сяйві. У захваті сидів. Сприймаючи всю велич Твого Я, побачив в цей момент що там, далеко в
просторі
Галактик, немає Мороку. Так. Наче б то завіса з чорної парчі з зірками, розкрилася. І, перед очима замерехтіло все у сяйві фарб. Все кольором ураз покрилось.
У подиві сидів я. Як? Все що знав змінилось. Було ілюзією мого сприйняття. А Світ… Він інший.
- Посміхнись.
І посміхнулось серце.
- Тепер іди за мною. Лети, бо маєш крила. У чистоті любові є снага. Щоб далі бачити і жити у Світі фарб та звуку. Розчинись. Моє вже не моє Твоє у серці Звуком.
І світлом посмішка летіла у сяйві барв де Зорі мерехтіли. Щоб серце сповнене любові співаючи злилось і розчинилось.

Блаженний
Блаженний
Блаженний

У блазі той, хто Світлом став
У блазі той, хто благо дарить
У блазі лише є життя

История cоздания стихотворения: