Страница Абсурдыня (для поэтесс)
/ Конкурс Абсурдов /
страница Абсурд (для поэтов)
/ Конкурс Абсурдов /
Сейчас на сайте 4576 человек
Кто онлайн?
Популярное
Новые авторы
Присоединяйся
twitter
youtube
Любовь - Великая творческая сила. Огнём Любви творят Миры.

Автор: Катерина Слота
Тема: Свободная тема
Опубликовано: 2020-02-27 10:05:06
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

ТЕРЕН

Там, де обірвалася моя стежка, примарою стояв чагарник. Терен озлоблено дивився на світ через довгі голки та безжалісно ранив подорожуючих, загублених, осиротілих. З
останньою надією на визволення я наразив себе на голки. Краплини крові зросили чорну землю. Вони лишилися на ній, бо не змогли просочитися через її кам’яне тіло (пам'ять). Я
йшов. Щомиті злітали з мене лахміття мого одягу (тіла). Душа страждала від болю.
- Досить! Зупинись – кричало серце.
- Замовчи – різко відповів я.
- Як? Ти ж помреш коли я стану мовчки.
- Мені байдуже! Помру сьогодні чи завтра, яка різниця коли стоїш на місці.
Я йшов втрачаючи свідомість. Здоровий глузд давно лишив мене.
- Чудово. Один диктатор пішов – радів я.
В таких думках я непомітно опинився на галявині оповитій павутинням. Його сітка стелилася по сухій траві. Краплини крові забарвили її в червоний колір. А звідусіль збігались
таргани. Звичайно! Для них розвага. Вони лоскотали мої босі ноги. Казали – Зупинись. Не йди. Невже не боляче тобі. Ми допоможемо себе знайти в розвагах та любові крові.
З огидою я йшов. Щоб знову в ліс зайти й не чути болю зради та нужди. Щоразу я питав, чому болить. Чому так боляче іти. І, враз почув я тихий спів. Мов шепіт дзвонів та трембіт.
Вони лунали звідусіль.
Та шепотіли - Біль. Біль. БІЛЬ примара Пам'ять.
- Забери її – змолився я стражданням оповитий.
- Готовий ти?
- На що?
- На те, щоб все забути. Не тільки смуток. Все, і радощів живе!
- Та чим я жити буду? Що я робитиму у чистому листі?
- А з болем, смутком…
- Залиш мені єдиний спогад. Про Віру, Світло та Святе Ісуса Слово.

У мить побачив я себе на березі де води Океану омили ноги.
- Я живий чи мертвий вже – повторював. Напружено вдивлявся в далечінь.
Дивився як Вода тече крізь тіло без почуттів, без потягу й нужди. Єдине ім’я шепотів…
- Чиє воно?
- Твоє в моєму Слові, в моїй Любові, в моїх Думках єством живи.
- Так, я ж забув як жити.
- З болем?
- А що це є таке? Забув.
- Пусте! Живи повітрям. Йди землею. Наповнися водою ти моєю, та стань щасливим у самотності своїй. Бо ти зі мною! Мрій!

История cоздания стихотворения:

1
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 47

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 0.

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль?
В прямом эфире
Всё было там и ужас, и тепло,
всё в доме детства по порядку протекло.
В реальности его давно уж нет,
но памяти не выставишь запрет.

У каждого, Жана, в памяти прокручиваются эти моменты. Всего хорошего.
Рецензия от: Николай Ничипорук
2020-06-04 21:04:56
Пройдёт два дня - и снять колготы,
А ноги белые у всех
Еще вчера носили боты
И мех!
Люся))
Рецензия от: Сольвейг
2020-06-04 21:03:36
Так нежно об этих неброских, но в то же время красивых полевых цветах.
Доброго вечера Вам, Рая .🌹
Рецензия от: Анатолий Уминский
2020-06-04 21:02:41
На форуме обсуждают
Йозеф Кнехт:
Зеленський звернувся до пенсіонерів і осіб в кого заробітна плата 200 доларів: Можна побути без кави, лосося та хамона.
- Ну дійсно, ш(...)
Рецензия от: Радонька
2020-06-04 20:57:14
Anton Shvets
Вчора о 13:41 ·
Я считаю, что под флагом с серпом, молотом и звездой невозможно бороться за права.

В том смысле, что говорить-то мо(...)
Рецензия от: Юрко
2020-06-04 18:59:09
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.