Автор: Катерина Слота
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2023-03-22 12:09:41
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

РЕАЛЬНІСТЬ

Ідуть раби строєм
Дзвенять на ногах окови
Голови поникли
Плечі зігнулися
У покорі надломлені
У темряві знищені
Затьмарені, загублені

Ідуть раби колією
Не можуть відійти та вийти
Зломлені, схилені
У розумі потьмарені
Тягар віків на кожному
Я у тому строї
Бачила свою Душу
Я в окови закула
Свої ноги
Збила тіло

Я йшла пів життя
Дорогою вкритою брудом
Ногами вибивала такт
В одному ритмі зі дзвоном ланцюгів
Що різав сприйняття
Болем відгукувався у серці

І мені набрид цей ритм!
Я підняла голову
Подивилася в Очі Темряві
Мене пройняв сміх
Бо побачила я Все
І пройняв мене біль
Бо почула я себе
Відчай і Радість
Водночас змінили ритм мого кроку
Відчай змусив мене кричати
Крик був почутий
Радість змусила мене танцювати
І Ритм було змінено!

О Боже!
Я стала на заваді колоні строю
Мої ноги танцювали а
Душа співала
Я вибивала зі строю інших
Стала незручною для того, хто іде поряд
Благо, що ланцюги на ногах довгі
Благо, що ті, хто йшов попереду і позаду мене
Віддалилися!
Це створило дистанцію для Подиху
Лишаючи зв'язок в єдності

Якщо буде падіння у Прірву
Так падатиме колона
Один тягне іншого міцними ланцюгами
А Я?
Що можу Я?
Піднятися
Злетіти Зіркою
Коли є крила
Любов’ю
Коли є Світло!
Можливо!
Але ланцюги лишаються
І ті хто попереду
І ті хто позаду
Повиснуть на них!

Чи вистачить Сили тримати всіх?
Так! Лиш тоді, коли не думатимеш про них і про себе
Адже є Ланцюг
Міцніший за тягарі
Що тримають ноги на Землі
Є ланцюг, яким
Зв’язана твоя основа
Твого Купола Голови
Ланцюг тебе тримає за твій Атлант
Вирівнюючи Подих
Розтягуючи твою Основу
Ти у Розп’ятті
Між Небом та Землею
У ЦЬОМУ ТВОЯ СИЛА
Сила руху угору

Більше немає колії
Зі слизьким брудом
Є відстань між нею та тобою
Ти рухаєшся в бік руху колони
Колона прямує з Минулого у Майбутнє
Кожен в ній у моменті

Подивись зі свого рівня руху
Ти не один ідеш у Просторі
І для таких як ти
Немає відстані
Адже кайданів немає на ногах ваших
Є лише звичка відчуття
Є ланцюги лише для тих хто внизу
Іде по колії

Ваші ланцюги
Вже не ланцюги
А Промені Світла!
І чи взагалі були ланцюги?
Чи була колія?
Чи було рабство?
БУЛО
Але не Матерії а Духа
Було
Через Матерію
Матерія – наша Думка
Особливо коли вона повторюється і
Дзвенить дзвоном ланцюга
Відбиваючи ритм колони!

Спробуй змінити Дзвін
Створи Хаос
Залиш Стрій
Вільним ти не станеш
Вільним ти станеш у царстві Тіней Живих
Ще більше болітиме Душа
Але вже не буде дзвону ритму колони
Тому з Часом біль пройде
Наповнення Тишею настане
Тільки у Тиші
Почуєш ти дзвін Дзвону Істинного
Тільки у цьому Дзвоні
Відстань скоротиться між тими
Хто іде поряд з тобою
Тільки у Цьому Дзвоні ви
Наблизитесь і залишите Момент

Тиша
Людина
Зустріч

История cоздания стихотворения: