Автор: Сашко Сонячний
Тема:Детская проза
Опубликовано: 2019-11-02 00:29:49
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Стояв погожий літній деньок, погодка шепотіла, Їжачок шарудів собі, як зазвичай, ніс свій лісовий дозор і не втрачав
пильності. Ясна річ, збіг обставин — йому випало щастя почути перше з виконань пісеньки Колобка, для Зайця.
Миттєво оцінивши ситуацію, Їжатець зрозумів, що назріває кримінал і такому талановитому, але беззахисному Колобку
незабаром буде непереливки. Не гаючи часу, він чкурнув крізь хащі в пошуках допомоги. На щастя, неподалік, через
пару галявин, качався Бичок. Підростаючий бугай ритмічно зітхав, безустанно медитуючи на своїй дощечці.
Почувши схвильовану розповідь Колючого, Рябий ні секунди не вагався і вони разом помчали стрімголов на порятунок
майбутьного побратиму, розробивши на бігу план операціі по спасінню рядового Рум'яного. І добре, що тим часом,
товстому вистачило майстерності виконання своєї пісеньки, щоб залишити сильних хижаків піймати облизня. Адже, з
Вовком, чи Ведмедем його рятівники, звісно не впоралися б. То ж, їм вважай дуже повезло натрапити на
безтурботного гуляку-співака вже на момент бесіди того з Лисичкою. Допомогли рішучість, та елемент несподіванки.
Їжачок закочував очі, сичав і пирхав, зображуючи хворого на сказ, пускав піну з рота, та грозився перекусати усіх
шельм, а Бичок мовчки, насуплено йшов прямо на Руду, наочно пропонуючи їй знайомство зі своїми крутими рогами.
Звісно, після такого, пролаза поспішно ретирувалася від настільки радикально налаштованих диваків. Встигли,
буквально в останню мить зняли Колобка з кінчика ли́сячого носа. Роззнайомились, Рум'яний розповів, що з печі
добре чув, як Дід Бабі розказував про дивний край, де течуть молочні ріки, а береги вздовж суцільно кисельні. Не
довго думавши, друзі вирушили разом на пошуки того обітованого десерту. А хитра Лисиця нишком прослідкувала за
ними, до кордонів середовища свого існування і чула, як новоспечені побратими весело й голосно співали складену
на ходу пісню:
—Назавжди́ ми, три артисти,
Підемо з цих злих земель,
Де тебе всі ладні з'їсти,
Знайдемо нових осель...
Отож, зрозуміла Руда, що це всерйоз і надовго, а тому, щоб не втрачати власного реноме, та заодно подражнитися,
кепкуючи зі своїх колег-невдах: Косого, Бірюка, та Клишонога, вигадала небулицю — яка вона кмітлива, вселила
довіру в Колобка, обхитрила і з'їла. Усі повірили, й до сих пір залишалися в нещасному невіданні справжнього стану
справ.Що було далі, вам вже частково відомо з мого попереднього віршованого твору, та й то вже зовсім інші історії,
котрі ще дочекаються часу свого оповідання. Рум'яний бік перестав бути беззахисним, бо зачерствів іззовні, з легкістю
заганяв головою в дошки цвяхи, але його серце, попри всі випробування залишалося добрим, відкритим і великим,
як у теляти.
Мораль — не варто вірити розповідям Лисиці, якщо більше нікому підтвердити правдивість її слів, що все було саме
так, як вона описувала.
Зовсім інша справа, доречно було б опросити свідків Колобка. Вам Рябий з Колючим, Пустун, та Панцир з Гривою
залюбки підтвердять, що Рум'яний живий-здоровий, привіт передавав, а в нашій історіі усе правда, від першого і до
останнього слова.
01.11.2019
История cоздания стихотворения:
Написав веселого віршика, ,, Казочка про пильного Їжачка, Бичка́-качка́, та брейкмейстера Колобка " і хотів, як
зазвичай, у коментарі додати історію написання твору, а в підсумку вийшло масивне доповнення, яке переросло в
повноцінну казку-гумореску, проза життя просто якась, то й добре)
Дуже вміло відтворені почуття та образи. Гарний стиль та рітмика. Фортуни та оптимізму! |
Рецензия от: Азинелло 2024-03-29 01:44:52 |
Это стихотворение написано очень заботливой и сильной мамой, звучит, как молитва, в ярких лучах добра и надежды, а какая энергетика! Спасибо, Людмила! С уважением! |
Рецензия от: Михаэль Шон 2024-03-28 23:31:35 |
Спасибо, Александр! Добру - быть! И мир не за горами... |
Рецензия от: Ирина Венжега 2024-03-28 21:35:44 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |