Автор: Софизм
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2018-08-11 10:51:25
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Місто

Наші катастрофічно маленькі квартири
Привчили нас до самотності.
До темних ночей у під'їздах,
Коли не можеш лежати у ліжку,
Бо через стіну сусіди так болюче і радісно
То сваряться, то кохаються,
Трильйони секунд поспіль.
І на мить зупиняються.
Ми звикли до спертого вранішнього повітря,
Важкими, як мокра вата зимовими ранками,
Коли прокидаєшся з величезними кисневими втратами,
І варто вставати, аби знову дихати.
Наші маленькі квартири,
Вельветові в'язниці і лікарняні палати,
Власні бомбосховища і підпільні борделі,
Де кожна тінь вважається за окремого мешканця,
А тонкі стіни знищують потребу в інтимі,
Наші душі кожного ранку нарождуються,
Аби під вечір знову померти
18

История cоздания стихотворения: