Автор: Софизм
Тема:Патриотическая проза
Опубликовано: 2018-09-11 13:11:12
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Джінси

   Наші міста прорізають та прошивають зі сходу на захід туристи, командировані і трудові емігранти.
Особливо останні. Ті, що їдуть автобусом з Сум до Києва чи потягом з Франківська до кордону,
вдягнені у дешеві джінси, китайські кросівки та секонд-гендові светри.

   Їх відрізняє один від одного лише вимова. Обличча мають однаково загострені, а рухи повільно -
нервові. Вони кидають рідні села, полонини та мікрорайони, стискають у долонях робочі візи та
закордонні паспорти. Їдуть у чужі міста, незрозумілі країни, заробляють там гроші, що, зрештою, не
роблять їх щасливішими.

   Кожен з них має примарну надію, єдине, що веде далі, що не дає загинути та збухатися. Віра у те,
що одного разу все- таки вдасться привести з-за кордону виграшну лотерею.
Тому і їдуть знову, везуть за собою дітей, родичів, сусідів, збирають свою батрачу армію поганого
деніму та китайських кросівок, намагаються взяти приступом фортецю того недосяжного
емігрантського щастя.

   Їдуть зі сходу, заходу, півдня та півночі , об’єднані наймитством , еміграцією, контрабандою та
поганим денімом.
Вони везуть додому шоколад та побутову техніку. Іноді алкоголь. Іноді іграшки та олівці для дітей.
Але, чомусь не можуть придбати собі жодні нормальні джінси.
У мене складається враження, що саме ці неякісні джінси – символ нашої кризи та незадовільного
фінансового стану. Доки ми маємо на полицях цей непотріб, доти ми будемо нещасні.

    Особисто я – ненавиджу погані джінси на своїх співвітчизниках.
Я не хочу аби вони мерзли у тонкому, стрейчовому котоні на вокзалах та коліях Польщі, Чехіїї чи
Румунії.
Я не хочу аби вони латали свої жахливі джінси шматками інших неякісних матеріалів, продовжуючи
існування того, чому взагалі не треба було з*являтися.
Я не хочу бачити всі ці фейкові лейби та фабричні затертості.
Дайте нам якісний, тривкий джінс, без стрейчу та фальшивих брендів.
Синій, як серпневе небо. Жорсткий, як кора дерева.
Сто відсотків котону, рівноваги та впевненості. Сто відсотків життя, без домішок та компромісів.
Дайте нам бути потрібними вдома. На всі сто.
2018

История cоздания стихотворения: