Автор: Татьяна Брусник
Тема:Религиозные стихи
Опубликовано: 2024-04-09 14:22:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не хлібом, та Словом...

Не хлібом єдиним
Маємо ми жити,
А Слово Боже, люди,
Маємо любити.
Небесний Тато знає,
Що серце відчуває.
Тому Його Послання-
Є наше сподівання.
На краще, щоб зростало,
Надію підіймало,
Душі давало силу,
І спокою, і миру.
Його любов велика!
Вона дарує крила.
Від темряви спасає,
І світлом заряджає.
Людські міняє долі,
Звільняє від неволі,
Від зла оберігає,
І грішників прощає.
Бог мріє бути з нами,
Щоб ми Його пізнали,
Усе про Нього знали,
Любили, поважали.
Тому послав БОГ  Сина.
Прийшов Він, як людина,
Про Царство розказати,
Та грішників спасати.
Омив святою кров'ю,
Залишив нас з Любов'ю.
Прислав Святого Духа,
Порадника і Друга.
В любові щоб зростали,
Христа не забували.
Він щастя нам бажає,
Від бід застерігає.
Сліпим відкриє очі,
Від темряви і ночі,
Навчить людей любити,
Життями дорожити.
І дякувати Богу,
За милість, допомогу,
За те, що любить міцно,
З Ним мирно, та надійно.
Шукайте, люди,Бога,
Його святого Слова.
Коли Воно ще з нами,
Загоїть ваші рани.
Бо станете шукати,
Та ніде буде взяти.
Так бережіть у серці,
У пам'яті до смерті.
Бо оживуть святії,
Господь здійснить їх мрії.

История cоздания стихотворения: