Нет статуса

Автор: Сергей Кузнецов
Тема:Ироническая проза
Опубликовано: 2018-12-21 19:26:05
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

П'ємо каву

    Г у м о р и с т и ч н а  т е а т р а л ь н а  м і н і а т ю р а

         Д і ю ч і  о с о б и:
Ельвіра – молода жінка; Інеса Марківна – досвідчена та обізнана
жінка, має улюблену приказку «так-так, саме так».
Дві жінки-подруги п’ють каву та обговорюють питання по кавовій
темі. На столі – маленькі чашки,
піднос, цукорниця, заварник або турка.

ЕЛЬВІРА (розливаючи каву у чашки). О, як я рада, шановна Інеса Марківна, що нам вдалося
зустрітися з Вами за чашечкою кави. Можна буде спокійно поговорити на різні теми.

ІНЕСА МАРКІВНА. Так-так, моя люба Ельвірочко, я теж рада. Є вільна хвилинка, тож
використаймо її для приємної бесіди. Спішити нема куди.

ЕЛЬВІРА. Маємо змогу скуштувати запашну каву і поділитися жіночими секретами. Так?

ІНЕСА МАРКІВНА. Так-так, моя люба. Саме так! Секретами треба однозначно ділитися. Саме так!
Для того вони і існують.

ЕЛЬВІРА (подає чашку подрузі). Ось Ваша чашка, візьміть будь ласка.

ІНЕСА МАРКІВНА (приймає чашку). Так-так, моя люба, дякую. Але якщо вже вимовляти
правильно, то краще казати не «чашка», а «філіжанка». Так завжди кажуть у Львові досвідчені
шанувальники цього напою. Я це вже точно знаю. Дозвольте мені вже так казати на правах
людини, яка врешті решт неодноразово була у цьому чарівному місті. Саме так! Не буду казати,
що я вже достатньо розуміюся на каві, але деякими відомостями все ж таки володію.

ЕЛЬВІРА (іронічно посміхається в сторону). І скільки ж це разів Ви бували у Львові? Неодноразово – це скільки?

ІНЕСА МАРКІВНА. Ну... декілька разів... ну... не так вже й часто... може й небагато... ну, один раз
точно була.

ЕЛЬВІРА. А, оце вже схоже на правду. Так хоч би там як, але я особисто у кавовій столиці не
була жодного разу. Тож Ви мені можете повноправно розповісти про традиції вживання кави...
як справжній знавець. Так?

ІНЕСА МАРКІВНА. Так-так, саме так! Я можу! Там у Львові стільки кав’ярень... буквально на
кожному кроці. Де не підеш – там кав’ярня. Скрізь кав’ярні... усюди кав’ярні. Навіть якщо й не
хочеш пити взагалі, то все одно потрапиш у якийсь заклад, де так смачно пахне кавою. Такі вже
там, у Львові, традиції. Всі п’ють каву повсякденно і скрізь, де не поглянь. Саме так!

ЕЛЬВІРА (простягує цукорницю). Вам скільки цукру?

ІНЕСА МАРКІВНА. Ну... я навіть не знаю... скільки цукру? Не знаю. Я чула таке, що справжні
знавці додають цукор ще до заварювання. Так краще. На стіл подають заварену каву вже з
розчиненим цукром. Саме так!

ЕЛЬВІРА. О, скільки в цій справі тонкощів. Одразу і не розбереш.

ІНЕСА МАРКІВНА. Так-так. Я хоч і не великий знавець цих традицій, але дещо таки розумію. Пити
каву – це справжня філософія. Саме так!

ЕЛЬВІРА. Як це так, філософія? Бери собі чашку та пий. Яка там
ще філософія?

ІНЕСА МАРКІВНА. О... не кажіть так. Це велика неповага до напою. Пити каву – це окремий
процесс, це священнодійство, це мудрість віків. (Пафосно підіймає руки вгору.) ФІЛОСОФІЯ!
Саме так!

ЕЛЬВІРА. Ніколи не чула такого. Бери та пий. От і усе!

ІНЕСА МАРКІВНА. Е, ні! Процедура потрібна. Обов’язково! Ось, наприклад, японці недарма ж
придумали чайну церемонію? Ні. Бо знаються на процедурі. Віками відпрацьовували технологію
заварювання чаю та його пиття. Бо тільки так можна пізнати мудрість, не кажучи вже про смак. З
кавою теж щось подібне. Саме так!

ЕЛЬВІРА (розгублено). Он воно як! Ніколи не замислювалась.

ІНЕСА МАРКІВНА. Отож бо воно й є! Тут стільки хитрощів та тонкощів... ого-го! В мене досвід...

ЕЛЬВІРА. А як же воно її пити? (Тримає чашку просто на долоні.) Не просто ж так сьорбати зі
звичайної чашки?

ІНЕСА МАРКІВНА. Яка саме чашка, може й не так важливо. А от тримати її треба красиво, на
особливий манер. Знавці тримають філіжанку трьома пальцями, а мізинчик при цьому  
відставляють в сторону. Ось так. (Відставляє мізинець.) Бажано при цьому ще й щось
промовляти французькою. Але це вже не обов’язково.

ЕЛЬВІРА. Необов’язково?... А... Я тепер думаю – це ж і посуд для приготування має бути якийсь
особливий? Так?

ІНЕСА МАРКІВНА. Так-так. Посуд теж має бути спеціальний. Називається «турка», або «джезва».
А сам спосіб називається «по-турецькому».

ЕЛЬВІРА. Як це?

ІНЕСА МАРКІВНА. А ось так. Сидить собі така людина... бажано, щоб був справжній турок... але
як нема справжнього, то й нема... сидить біля спеціального вогню, над яким у розжареному
піску стоять турки. І він, турок – тобто людина – робить цими турками – тобто посудою – магічні
і незрозуміли простій людині рухи. Магічні кола... туди-сюди. Отак! (Показує кругові рухи.) Усі
турки мають при цьому дуже загадковий вигляд.

ЕЛЬВІРА (здивовано.) О, я це колись бачила, але я раніше думала, що це турецькі чарівники
таким чином чаклують.

ІНЕСА МАРКІВНА. Насправді він просто пересуває турку з розжареного місця в менш нагріте, щоб
вона не дуже швидко закипала. Бо пінка має підніматися повільно. Тоді кава буде смачніша. Оце
й є найбільший секрет кави по-турецькому.

ЕЛЬВІРА. Вони ж при цьому ще й щось приказують. Точно
загадково!

ІНЕСА МАРКІВНА. Турки, може й приказують. А у Львові нічого не приказують, бо турецької мови
не знають. Просто варять каву з пінкою, та й усе, і закохано називають її «наша кавуся». Але ця
кава й без приказувань смачна. Бо її хочеться пити ще й ще.

ЕЛЬВІРА (здивовано.) Якщо пити каву ще й ще, то де ж її стільки набрати? Це ж самого матеріалу
багато треба. Де львів’яни її взагалі беруть?

ІНЕСА МАРКІВНА. Та кажуть, що вони її копають десь у шахті посеред самого міста. Так і називають – кавова копальня. Може, це і жарти якісь недолугі, але я сама на власні очі бачила це
місце. Там ходять такі люди в шахтарських робах та касках, з лопатами. Вочевидь, що копають.
Не знаю, як це можна копати каву. Але певно, що копають, бо копальня точно існує.

ЕЛЬВІРА. Дивина... А я оце чула від подруги, яка була у самісінькому Відні, що там кава взагалі
якась особлива, віденська. Так?

ІНЕСА МАРКІВНА. Так-так, саме так! Віденська кава схожа на морозиво з пінкою. Кажуть,
«глясе». Сама не куштувала, але люди розповідають, що дуже цікавий напій. Як на мене, то це
нонсенс, пити холодну каву. Але що тут вдієш? Так воно вже є! Їх, взагалі-то, багато...
різновидів кави. Різних кольорів та з різними додатками. Не можна усі й перелічить.

ЕЛЬВІРА (задумливо). Скільки складнощів. А я, грішним ділом, вранці заварюю розчинну каву у
простій чашці, швиденько її випиваю з бутербродом та біжу на роботу. Немає часу на всілякі там
спеціальні процедури.

ІНЕСА МАРКІВНА. Отож, все життя у нас на бігу, поспіхом. Не маємо часу зупинитись,
поміркувати над сенсом життя, озирнутися навколо, роздивитись людей... та й себе. НІколи
нам...  усе поспіхом... швиденько... не можемо розгледіти ані людей поруч, ані самого себе.

ЕЛЬВІРА (зітхає). Так, ми все кудись поспішаємо. Не встигаємо відчути смак кави, сенс життя.

ІНЕСА МАРКІВНА (голосно, з пафосом, до глядачів). Зупиніться, людоньки, біля вас багато
краси. Роздивіться її спокійно, з філіжанкою кави у руці. Побачте її! Воно того варте!

История cоздания стихотворения:

Написано для тематичного заходу у музеї Гурамишвілі у
Миргороді.

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 282

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 10.

Галина Бродская

Чудова мініатюра! Сергію))Дуже смачно! Сподобалось! Кожного дня п'ю каву зранку... Дякую! Всього найкращого!

2021-08-06 13:55:35

Сергей Кузнецов

Гарний настрій - найголовніше у житті. Бажаю Вам, Галино, доброго гумору та творчої наснаги.

2021-08-07 11:26:55

Галина Бродская

2021-08-09 13:00:57

Любовь Назаренко

Довелося загальмувати — дякую за настрій!

2020-03-10 13:33:50

Сергей Кузнецов

Настрій - це дуже важливо. Дякую за відгук.

2020-03-10 14:35:23

Тимошенко Олександр

Дякую Сергiю, з легкоi' руки Ларисы Гараган с удовольствием прочёл Вашу пьеску , перешёл на русский , ибо русский алфавит с украинским текстом чудит .Всех благ

2018-12-24 22:28:57

Сергей Кузнецов

Вот и прекрасно. Если есть удовольствие, то это главное. А с языками управимся при желании. Спасибо за отзыв.

2018-12-24 23:37:01

Тимошенко Олександр

2018-12-24 23:39:10

Валентина Тараненко

Стержень мініатюри сподобався, але не розумію, навіщо такі подробиці описувати, не бачу сенсу.

2018-12-24 20:41:48

Сергей Кузнецов

Це написано для тематичного заходу по каві. Дякую за відгук.

2018-12-24 21:53:25

Юлия Щербатюк

Цікава мініатюра. Прочитала з інтересом. Львів'яни молодці. Вміють сповільнюватись та насолоджуватись життям та запашною кавою.

«Скріз кав’ярні... ». Тут виправте, будь ласка, помарку. М'який знак загубили..
З повагою, Юлія.

2018-12-24 09:37:05

Сергей Кузнецов

Дякую за уважне читання та доречне зауваження.

2018-12-24 10:54:34

Бондаренко Николай

З задоволенням "підслухав" розмову про каву! Звісно, було б ціКАВІШЕ побачити!
Творчих Вам наснаг та успіхів!!!

2018-12-23 20:52:54

Сергей Кузнецов

Дякую за добрі слова. А подивитись це складно, бо театрик наш маленький, камерний.

2018-12-24 10:52:26

Бондаренко Николай

2018-12-24 12:57:43

Альшакова Людмила

Увидеть со сцены эту милую миниатюру было бы очень интересно, я представляю себе Инессу Марковну с её очаровательными манерами))).Благодарю, прочитала с удовольствием и даже ощутила аромат свежезаваренного кофе.

Новых творческих удач!

2018-12-23 20:33:57

Сергей Кузнецов

Для того, чтобы это увидеть на сцене, нужно всего лишь приехать в Миргород зимой - когда у нас театральный сезон - и посетить музей Гурамишвили. Бывает интересно. Вам спасибо за отзыв.

2018-12-24 10:48:15

Сергей Андрейченко

З задоволенням прочитав Вашу мініатюру! Сподобалось! Творчої Вам наснаги та всього найкращого!

2018-12-23 18:17:28

Сергей Андрейченко

2018-12-23 18:17:52

Сергей Кузнецов

Взаємно дякую. Приємно, що сподобалось.

2018-12-24 10:43:35

Невтримний

Дуже цікаво і викликає усмішку. Дякую!

2018-12-23 16:37:01

Сергей Кузнецов

Цього і намагаємося досягти. Має бути посмішка, і обов'язково добра. Дякую за відгук.

2018-12-24 10:41:24

Лариса Гараган

Цікаво почитати, а ще цікавіше побачити на сцені. І я щаслива, що була глядачкою цієї театральної мініатюри у Мистецькому салоні на зібранні "ТЕПЛІ ІСТОРІЇ ПІД КАВУ"
Щиро дякую, Сергію, за твою майстерність!

2018-12-23 15:44:35

Невтримний

Сам дуже полюбляю каву. А копачі в тій копальні видовищно роблять свою роботу - кавові смаколики ))) Було цікаво прочитати і усміхнутися. Останні слова підтверджую. Беремо філіжанку смачної кави, розлабляємося та озираємось на чудовий світ (без добрих бажань все згине). Дякую, що поділилися своїм настроєм!

2018-12-23 16:37:54

Лариса Гараган

Дякую щиро!

2018-12-23 16:42:32

Сергей Кузнецов

Я тоже рад , что у моих пьес есть не только талантливые исполнители, но и заинтересованные зрители. В этом случае схема работает, есть смысл писать. Благодарю за добрый отзыв.

2018-12-24 10:36:44

Тимошенко Олександр

Спасибо , Лариса за ссылочку , было интересно, был во Львове два раза ,так что знаток кофейных дел по львовски , так себевсех благ

2018-12-24 22:35:09

Лариса Гараган

2018-12-24 23:08:45

Тимошенко Олександр

2018-12-24 23:12:19

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений