Автор: Сергей Кузнецов
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2019-10-02 21:46:23
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Сивочолий маестро

Що замислився ти, сивочолий художник?
Може, ти щось хотів змалювати мені?
Я до тебе звернуся з віршем, якщо можна.
Розповім про картину, що бачив вві сні.

Не сумуй, не журись, сивочолий маестро.
Твоя паличка – пензель, кольори – солов’ї.
І зумієш ти бути диригентом оркестру,
Де співатимуть вільно онуки твої .

Натягни свої струни на чарівній палітрі,
Коли барви – то ріки, полотно – виднокрай.
Розкажи про ставки, про дерева, повітря,
Про веселку у небі, і пісню зіграй.

На широкому тлі, на загальному фоні
Буде сонце удень, будуть зірки вночі.
Від плеча кидай ноти кольорових симфоній.
Ми побачим. Ми вдячні твої глядачі.

Рідне небо Вкраїни велике й просторе.
Відірвись від землі, відірвись хоч на мить.
Твоя сила – Любов і твоя непокора.
То злети в височінь, як хотів ти злетіть.

История cоздания стихотворения:

Присвячується миргородському художнику Юрію Вікторовичу Державицькому.