Автор: Владимир Костенко
Тема:Сатирические стихи
Опубликовано: 2018-10-04 15:51:19
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Що ж ми посiяли.

Що ж ми посiяли?

Той корову тягне в Раду,
Цей шукає всюди зраду,
Той до преси тиче дулi,
Цей почав вже бити гулi.

Той ногою тиче в пику,
Цей «Фа-факає» без лiку.
Ця до вереску охоча,
Аж з орбiт вилазять очi.

В того пузо б”є гомiлки,
Цей облизує тарiлки.
Той танцює вальс собачий,
I радiє, що всi бачать.

Той, як соловей спiває,
Через день все забуває.
Цей все гра «сорочку-хлопця»,
Буде вiн за нас «бороться».

Той шукає щось у носi,
Цей пiд дурника все «косить».
Той хропе, бо спав вiн мало,
Ця гризе у залi сало.

Двоє тi не в адекватi,
Накурилися на «хатi».
Той сидить весь час в «Айфонi».
Цей блокує мiкрофони.

Разом всi, як пiанiсти,
Цi нiяк не можуть сiсти.
Тих нема в сесiйнiй залi,
Бо давно вже в Сенегалi.

Звiдки ж взятися довiрi?
З цих, кому можна повiрить?
Люди!!! Ви куди дивились?
Гречкою не подавились?

История cоздания стихотворения: