Автор: Владимир Костенко
Тема:Исторические стихи
Опубликовано: 2018-10-06 10:06:00
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Слава поету i меценату.

Конотопський помiщик Максим Парпура, який жив у Петербурзi, видав за свої кошти три частини «Енеїди»
без вiдома i згоди Iвана Петровича Котляревського. В той час, коли української мови в самодержавнiй Росii не
iснувало i за ii пропаганду  могли стерти з лиця землi, знайшлась людина- патрiот, що зрозумiла велич
«Енеїди» i на свiй страх i розсуд вирiшила її видати. Хто зна, чи змiг би генiй, але директор «богоугодних  
заведений»  Iван Петрович Котляревський «пробити» свiй унiкальний твiр самотужки? Страшно подумати, що
ми могли залишитися без «Енеїди». Для українцiв Максим Парпура – це символ меценацтва! I вiн буде
завжди йти поряд з генiєм українського слова – Iваном Петровичем Котляревським!!!

Слава поету i меценату.

Боже!!! Ну нiби вiдрiзали
Все, що створили до них.
Вбили, спалили, принизили,
З розуму звели вiд лих.

Раптом з”являється  парубок,
Хитрий, моторний, простий.
З нашого пралiсу прадубок
Звiв у майбутнє мости.

Cлава Iвану Петровичу,
Максу Парпурi – привiт.
Мову, джерельну, почути,
Змусили разом весь свiт!!!!!

История cоздания стихотворения: