Автор: Владимир Костенко
Тема:Гражданская лирика
Опубликовано: 2018-10-14 09:53:21
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Рiвнicть

     Рiвнiсть

Вiдбиткiв пальцiв у людей
нема однакових.
Ми – рiзнi всi i кожен з нас –
фiгура – знакова!
Все Сонце в плямах для одних,
для iнших – сяюче.
Хтось ходить радо у ярмi,
а хтось пручається.

Для когось йти по головам -
стає вже звичкою.
А хтось плює на «Мерседес»
i їздить бричкою.
Цей бачить свiт через мольберт,
той – через оптику.
Цей ради честi, йде на смерть,
той служить гопнику.

Хтось марить небом голубим,
а хтось – рибалкою.
Хтось по гiрському йде хребту,
хтось ходить балкою.
Для когось Вiра – сенс життя,
для когось – мiстика
Ми – рiзнi, в кожного своя
характеристика.

Чому ж ми, знаючи про всi
нашi вiдмiнностi,
Не можемо нiяк збагнуть,
суть мрiї-рiвностi?
Не можемо прогнати геть
дух нетерпимостi,
Чому зневагу в ранг ввели,
до неможливостi.

Чому: закон - один для всiх,
для нас – iлюзiя?
Чому завжди над ним стоять
цi любi друзiї?
Чому, спочатку рвем кадик,
а потiм – каємось.
А толерантнiсть не для нас!
Навiть не граємось.

Вiд ненавистi шлях один –
лиш до примирення.
Без рiвностi, свобода – фейк –
окозамилення!
Не знаю, де знайти слова,
Тi, що – найвлучнiшi,
Свобода, рiвнicть – двi сестри,
найнерозлучнiшi!
        

История cоздания стихотворения: