Автор: Кристи Еклз
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2018-10-13 17:45:55
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Пароксизм душі

Ти знаєш, могли б ми бути не такими..
В осінній день не покидали б ми домів .
Можливо, з нами були  "чужими" ті,
хто вірити не хотів.
І ти б не відчувала втоми
від тої спраги  обмежених почуттів.
Жила б у темряві, де холод байдужих душ,
які катують, так болюче,
що крила більше тебе не несуть.
Впивали б сили, травили дух,
а ці порізи, такі глибокі,
такі пекучі, немов ртуть.
Та, тільки, ти змогла б відчути,
наскільки сильна "муарі ".
І тільки, ти б  здолала відстань
та пароксизм в своїй душі.
Можливо, тіло вже й змарніло,
та і порізи ще живі...
Бракує сили, щоб піднятись
і озернутись навкруги.
Бо чи є шрами на долоні,
це доказ всіх твоїх боїв.
Та чи вони несуть поразку?.
Я думаю, ти знаєш-навпаки.

Kristi_eklz

История cоздания стихотворения:

Просто душа захотіла писати... Дякую, за ваш час.