Автор: Вероника Гротте
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2018-10-14 00:19:10
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Не повернусь

Ніч. У темряві твоє обличчя
Я не бачу, тільки шепіт губ.
Крок за кроком..ми стаємо ближче,
Відчуваю кожен я твій рух.

Серце б’ється, наче у неволі
Пташка, хоче, полетіти в вись!
Дві дороги - з’єднуються долі,
Тільки в мої очі не дивись!

В них журба, в них страх и протиріччя,
В них шалений вирій почуттів…
Днем за днем я змінюю обличчя,
Та до тебе не знаходжу слів.

Як роса, що мліє перед сонцем,
Тану я від фраз твоїх та рук…
Тільки перша зірка за віконцем –
Завмирає мій слабенький дух.

Закриваю очі і одразу
Бачу твоє гарне я лице.
З пам’яті стираю біль, образу,
І бігу до тебе під крильце.

Що, скажи, зробив з моїм ти серцем?
Нащо взяв його ти у полон??
Трохи ще, й здається розірветься!!
Хоче до твоїх, воно, долонь.

Ти не грай, не грай зі мною милий!
Досить вже! Залиш мене і йди.
Хай назавжди сніг засипле білий,
В пам’яті моїй твої сліди.

І піду я іншою тропою,
Оминув твій дім, крильце и сад.
Я світанок бачу за горою,
Ти не клич, не повернусь назад!

История cоздания стихотворения: