Автор: Виктория Рачук
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2018-10-19 09:06:18
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Така я

Я відвернута, я відкинута тінь цього світу,
Я позбавлена серця, і немаю чим дихати.
Я лиш просто рахую дні, і немає  їм ліку,
Перекриті всі виходи.

Я байдужа, черства і місцями жорстока,
Я не вірю в добро і не бачу людей.
Серед натовпу я лиш тінь одинока,
Незнаний Еней.

Я нікчемний мрійник, що не може зробити крок,
Я безнадійно хвора, залежна від власних ідей.
Все частіше хочеться натиснуть на курок,
Піти, без відповідей.

Але вкотре чую, що «треба жити»,
Піднятись знову й далі йти.
Життю радіти і любити,
Досягнути мети.

Ну що ж, я знову на лінії старту,
Почну все спочатку, забуду усе.
Творець, дай ще одну карту,
Що щастя несе.

История cоздания стихотворения: