Автор: Виктория Рачук
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2021-03-30 14:16:07
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Бо час спливе, життя мине

Я все частіше ставлю собі те ж питання
Чому усіх все більше так турбує
чуже життя, чуже кохання,
чуже майно, чужі страждання?
Усе чуже, а не забуте те своє,
що так не терпить зволікання

Чому постійно погляд ваш спрямований кудись туди
де хтось придбав нове авто,
де хтось вчетверте одружився
де хтось вдягнув «не те» пальто,
а хтось із кимось розлучився?

Чому постійно є потреба
комусь сказати своє «фе»?
Воно ж так рідко кому треба,
не витрачайте сили на це все.

Бо час спливе,
життя мине

І без турботи підуть в світ дорослий діти,
і без любові буде та сім’я,
що обіцяла наче вогник майоріти.
Тепер існує лиш на залишках тепла.

Була весна.

Так можна все на світі пропустити.

История cоздания стихотворения: