Автор: Олена Молнар
Тема:Патриотические стихи
Опубликовано: 2018-10-23 00:53:31
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
І хай мене назвуть «сепаратюга»,
Я пам»ятаю той міцний Союз,
В якому існували без напруги,
В якому я також жив, наче туз.
Чого їм, тим «укропам» не сиділось?
Їм самостійність, бачте, подавай,
тоді жили ми так, що і не снилось,
тепер живуть,хоч ноги виправляй.
Он вони йдуть, полонені. Закляті.
А очі! Злі. Ідіть собі, ідіть…
Постій… У їх строю я бачу… брата?
Та як же це? Чому? Сюди ведіть!
Разом були із ним в Афганістані,
Ділились там останнім ми шматком,
Разом із ним листи писали мамі,
Під градом куль душманських йшли повзком.
Життя моє він врятував, із бою
Виносячи пораненого, й там
Він прикривав безтямного собою,
Ризикував, що він загине сам.
То що ж це діється? Війна ця клята
Нас в протилежні боки розвела?
Хто нам «по вухах їздить» так завзято?
Кому свобода? Це мені хвала?
За те, що взяв до рук я автомата
І брата убивати я пішов?
Праві. Сепаратюга я проклятий,
Бо змісту зразу в брехнях не знайшов.
Чого не вистачало нам? Свободи?
Я на російській вільно говорив.
Навколо – не безправнії народи,
А український. Диво то із див.
Врятую брата, чого б це не стало,
Хоч би це коштало життя мені.
Навіщо нас катюги роз»єднали?
Так, зрозумів я, що сиджу в багні,
В тюрмі в оцих наклепів недолугих
Про місію велику для життя.
Ці можновладці наші в їх потугах
В усіх вже визивають прокляття.
І не підняв більш «сепар» автомата,
І не «укропів» вгледів навкруги.
Він врятував з полону свого брата,
А стільки ще лишилось…
История cоздания стихотворения:
Послужив реальний випадок, про який розповідалось в одній з
телевізійних програм.
Наверно вам поставлю
плюс, Иль нет, пятёрку с плюсом! ЛЮБОВЬ равняется ИИСУС! И в сердце мы с Иисусом! |
Рецензия от: Владимир Ярош 2024-03-29 10:09:36 |
Хороший стих. Только не на горному, а на горном пути. |
Рецензия от: Наталья Незнакомкина 2024-03-29 10:01:58 |
Душевно откликнулось,
дорогая Жанетта! С теплом души к твоей душе, |
Рецензия от: Елена Максимова 2024-03-29 08:55:12 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |