Іду до Вас крізь почуття, через слова і через фрази..

Автор: Олена Молнар
Тема:Философские стихи
Опубликовано: 2018-11-08 18:55:32
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

О, люди!

З небесної блакитної ріки
Почувся гуркіт, свист. Снаряди рвались.
Вся дійсність розкололась на шматки,
А я стою… Я  майже не злякалась.

Навколо мене збурилась земля,
Всі люди стали падать, як колосся
Під натиском комбайна жниваря.
Волають душі  криком  безголосим.

Своїм я серцем крики ті ловлю,
Вони  - у Вічність з болем відлітають…
Одна, як заворожена, стою.
Чомусь нещадна смерть мене минає.

Та раптом бачу: коло ніг лежить
Моє поникле тіло бездиханне,
Все вище, вище й вище кожну мить
Здіймаюся і, як хмарина, тану.

До Бога ж далі злинуть не дає
Обтяженість і жаль душі за вами,
О, люди! Люди! Доки війни є,
Добра не буде й щастя поміж нами!

                                       07.11.2018

История cоздания стихотворения:

0

0

Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:

Количество читателей: 144

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 3.

Любовь Назаренко

Олено, не вмію писати рец. Але коли душа плаче, значить Богодухновенно...

2018-11-16 23:22:47

Олена Молнар

Любо, мені дуже приємно бачити Вас в гостях. Дякую, що читаєте.

2018-11-17 21:53:51

Ольга Савенкова

Боль нашего времени... Как хочется, чтобы поскорее наступил мир. Всего Вам доброго, Елена!

2018-11-09 21:11:20

Олена Молнар

Дай нам, Бог!

2018-11-11 19:50:20

Ольга Савенкова

2018-11-11 20:00:49

Иванна Гринчук

Дуже влучно і правдиво. Дякую

2018-11-09 11:57:45

Олена Молнар

І Вам дякую за прочитання! Тепла Вам, Іванка!

2018-11-11 19:49:38

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.

Регистрация

Рейтинг произведений