Автор: Олена Молнар
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-01-02 21:31:40
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
Коли мені сумно, і душу окутує смог,
Тривожать думки і якісь відчуття невідомі,
Я з Вами тоді, мої друзі, веду діалог,
Як наче ви поруч, і ми особисто знайомі.
У цім спілкуванні все глибше себе пізнаю,
У нім відчуваю, що люди мене розуміють.
Так легше стає. Це освітлює душу мою,
Та й інших тоді я сама своїм серцем зігрію.
Нехай в віртуалі ми можемо разом лиш буть –
Енергії думки і слова завжди нас єднають.
В єднанні такому душевної зрілості суть.
Ви й Ваші вірші мені жити й творить помагають!
02.01.2019
История cоздания стихотворения:
Уважаемый Михаил, я с Вами не согласен, что в ней нет дивной красоты. Дивная красота - это как раз и есть доброта, скромность и безоружность. Пусть будет счастлива Ваша дочь. А это добавит Вам здоровья и вдохновения. Спасибо за красивое и искреннее стихотворение. |
Рецензия от: Лысевич Сергей 2024-03-28 17:57:18 |
Ха-ха! Отлично! Спасибо) |
Рецензия от: Бориса дочь 2024-03-28 17:52:06 |
Уважаемый Михаил, чувствуется, что Вы держите руку на пульсе природы. Спасибо за подаренное удовольствие от прочитанного. |
Рецензия от: Лысевич Сергей 2024-03-28 17:49:21 |
Іде вуйко Хрещатиком
- Приїжджа людина. Запитує у зустрічних: - А котра година? Перехожі пробiгають, Позиркують скоса. Той рук(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 09:59:39 |
Коли забув ти рідну мову
— яка б та мова не була — ти втратив корінь і основу, ти обчухрав себе дотла. Коли в дорогу ти збирався, каз(...) |
Рецензия от: Омельницька Ірина 2024-03-25 08:29:11 |