UA
|
Число 28. Як знищували українську мову / АП Т. Лавинюкової - Парость виноградної лози / |
|
|
Автор: Олена Молнар
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2019-03-03 18:36:33
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.
ЖИВИ,ЖИВИЦЯ!
Вона зайшла і сіла поруч нього:
- Чого ти тут? Яка у тім потреба?
Він за кермом дивився на дорогу –
Несмілий усміх, очі сині неба.
- То як живеш? – до неї мовив стиха.
- Вже більш автобус твій не знадобИться,
І той девіз давно на ладан диха…
- Який девіз?
- Та ж той, «Живи, живиця»!
Він враз згадав: минулою весною
Дівча оце під колесо стрибнуло.
Вже стільки літ автобусом кермує,
Та вперше «жарт» такий життя утнуло.
Була жива. Лежала на асфальті,
В очах сльоза росиною горіла.
- Ну хто ж мені забив оце «пенальті»? –
Сказав, коли вона звелась і сіла.
- СамЕ життя, - сказала перше слово, -
Мабуть, мені воно іще згодиться.
Тоді всміхнувсь до неї і промовив
Оті «дурні» слова «живи, Живиця!»
Вони стрічались потім часто в місті.
Розмови довгі, погляд, ніжні ночі…
- Якби не ти! – казав він урочисто,
- Якби не ти… - її зоріли очі.
Були стосунки трепетні і чисті.
Їх дві душі вдихали, як годиться,
Жагу життя. І був девіз іскристий
Із слів отих «дурних» - «Живи, Живиця!»
А потім він колись її побачив
У дорогім авто з «тузом» місцевим.
А ще почув, як той промовив наче
Такі слова: « Ти просто королева!»
Летів услід автобусом за ними,
(закінчив саме рейс) догнав в пориві,
Натиснув гАльма. Все було так зримо,
Вона була усміхнена, щаслива…
- Бувай, - сказала й вийшла. – Не до того!
Він з сумом вслід їй поглядом упився.
Його вуста ще шепотіли довго
Слова оті «дурні» - «Живи, Живиця!»
03.03.2019
История cоздания стихотворения:
Слова оті "дурні" - Живи, Живиця з мого сну. Розбудили перед
світанком і змусили оце все написати...
0
Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 324
Рецензии
Хоч і не склалося майбутнє у водія, та він ще зустріне своє щастя.
Дякую, Оленко!
Финал немножко грустный, но чувства из-за благодарности не имеют будущего, на мой взгляд.
Всего доброго Вам.
Благодарю Вас, Анатолий, что читаете. И Вам добра!
С теплом.
Мимоволі згадав своє: 30 Січня 1986 року, Колима... На вулиці -40... Мене, неспроможнього, затаскав у кабіну ЗІЛа водій Сашко Посьомін, і привіз "до хати" ... Такий був непрописаний закон Півночі - рятувати один одного. У подальшому я ніяк не віддячив Сашкові. Нехай найвищою відзнакою моєю буде моя йому вдячна пам'ять...
Бути добру! Дефонтер
| у вас, Елена в тексте "сновО попасть на Бермуды" это опечатка или вы однажды уже там были? |
| Рецензия от: Юра Рашкин 2024-04-23 13:26:07 |
| Да, Леночка, порой
рождаются и такие
строки. Но стих очень сильный, богат эмоциями и откровением, что так важно для настоящей поэзии. Мне тоже иногда не удается справляться с эмоциями, которые выплескиваются в стихи. Могу пожелать только от всей души позитива Вам и всем нам. Хотя...где его брать? С теплом. |
| Рецензия от: Таня Яковенко 2024-04-23 13:14:47 |
| Елена, своим стихом Вы показываете надрыв души. В таком эмоциональном ключе он написан. Но возникают вопросы: А куда делись Ваши знакомые люди? А что делать тем, кто не бывал на Бермудах? Где искать им утешение? И каким образом Вам Иуда перекрасил жизнь? И на мой взгляд название стиха слабо связано с его содержанием. Я не критикую, просто высказываю мои мысли, которые возникли после прочтения стиха, мнение читателя, коль стих выставлен для обсуждения. |
| Рецензия от: Геннадий Ронжин 2024-04-23 12:20:29 |
| Мне любая музыка нравится если это музыка, а не какафония. (...) |
| Рецензия от: Мишигас 2024-04-22 10:30:06 |
| У одних голова на
двери, И ученье про мертвого плотника Разжигает страсти внутри, Не понять им простого работника, Восхищённого с фузом гитарой...(...) |
| Рецензия от: Атеист 2024-04-17 22:27:42 |