Автор: Олена Молнар
Тема:Свободная тема
Опубликовано: 2019-06-01 22:06:51
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

БЕЗ ДУШІ

Верба стояла. Гарна, пишна,
Шуміла листячком своїм.
Як наче мавка юна вийшла
З-посеред лугу. Гарно в нім.

Та чом пташина не сідає,
В її гіллі гнізда не в’є,
Ніхто того не запитає…
Вербі ж спокою не дає,

Як до нестями закохалась
У Вітра Буйного вона.
Йому довірливо всміхалась,
Була від щастя осяйна.

Та Вітру що до деревини?
Погрався й кинув. Полетів,
А, наостанок, ще з іскрини
Солому поруч запалив.

Весь луг зайнявся. Обгоріла
В палкім вогні Верба ота.
Ще зверху вроду відновила,
А в серці біль не зароста.

То ж зовні гарна, зовні мила,
А що душа? Душі нема.
Бо геть вже чорна, спопеліла.
Порожня вся стоїть. Сама.
29.05.2019

История cоздания стихотворения:

надихнуло фото