Спасибі вам, Олено, за зворушливу життєву історію, яку ви змогли передати у своєму вірші з такою емоцією, що аж серце защеміло. Поетичних злетів та вдячних читачів.
В кінці мурахи по тілу побігли. Життєва історія, написана гарно, проникливо, прямо в душу!
Щиро рада поверненню і можливості читати такі рядки, які заставляють задуматися людей різного віку.
Дякую, Оленко!
Олена, рада Вам, давно не було видно) цікава історія, цей вірш - розповідь, не все тут для мене однозначно, в плані подій. Ось на старості літ раптом взнає, що є син, але хоче щоб подивився на нього , як на татка, лише, а про неї не подумав би, якби не хлопчик. Ну це так, я міркую просто. У мене в жить ледве не склалася майже така сама історія...Мені було дуде цікаво читати.
Я так думаю тут... "у спогад тої ночі" все-таки попав і "болить сама лиш згадка"...
Як може йти думка в голові мужчини? Можливо, він хотів би бути разом з нею і виховувати власного сина, бо це плід кохання, хоч і недовгого, але у нього нема можливості, бо він, наприклад, жонатий.
З іншої сторони, по всьому видо, що чоловік був, як це в народі кажуть, бабієм. Сьогодні -одна, завтра -інша. А наслідки тільки тепер переосмислює: "її душа кричала, та я не зрозумів".. Цікаво в цьому плані почути думку чоловіків.
Я також рада спілкуванню з вами, Ольго! Дякую Вам за деякий аналіз твору!
Щастя Вам!
Таке буває, знаю,
Не часто, но бува...
Тепер як жити маю?
Не знаю...От дива...
Оленочко!Радий тебе знов бачити на порталі!Вірш дуже сподобався, а от що робити ЛГ, якщо і спитали б, не знаю, що й відповісти...Знаю одну таку історію, але все ж жінці там було за 40... Він не став допомагати, в нього була сім"я... Він помер, а дівчинка дуже гарна й успішна, вже доросла, живе з мамою удвох...Хай щастить, на все добре!)))
Та чого тільки не буває на світі! Коли душі судилося з'явитися на світ у певних батьків, то всі події в їх житті сприяють цьому. А там уже, як вони себе поведуть. Обставини також бувають різні.
Рада знову спілкуватись з тобою, Юро!
Когда ты волком воешь на
луну,
Когда минуты тянутся как
годы
И кажется что ты идёшь ко
дну,
Взгляни наверх и попроси
у Бога,
Чтоб не гасил Он все твои
мечты. Спасибо, Таисия!
+++ !!!
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.