Іду до Вас крізь почуття, через слова і через фрази..

Автор: Олена Молнар
Тема:Стихи о любви
Опубликовано: 2020-05-30 11:38:39
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Чому?

У осінь весну стріли
     І… не рости трава!
  Я старший був, та в силі,
  А їй – п’ятдесят два.

Палких своїх поривів
Стриножить не змогли.
Лиш ніч були щасливі
Та все-таки були.

На ранок стихли зливи,
Аж протверезів мов,
Пішов. Її покинув
Без зайвих я розмов.

Вона мені дзвонила,
Та я не відповів.
Мене вже «закрутило»:
Натомість, іншу стрів.

Роки пливли поволі,
Тож певний час минув.
Йдучи стежками долі,
Зустрілись раптом знов.

Із нею був хлопчина,
Цікавий та меткий.
- А це що за дитина?
Онучок твій такий?

Вона мені всміхнулась:
- Онучок?  Є! Не він…
А потім відвернулась:
- Я – мати. Це – МІЙ син.

-То що? Привіт, юначе?
Та глянув – занімів.
Оце то так, одначе…
Я сам себе зустрів.

Такі ж у нього очі,
Моє було лице…
У спогад тої ночі
Попав, немов в сильце.

Чому в такому віці
Бог дав мені його?
У думці все ятриться:
«Чого? Чого? Чого?»

Робити що, не знаю.
Настало каяття.
Той спогад навпіл крає
Усе моє життя.

Болить сама лиш згадка…
Я мрію, щоб колись
На мене як на татка
Він раптом подививсь.

Чому вона мовчала…
Та ж слухать чи хотів?
Її душа – кричала,
А я не зрозумів!
                       19.04.2020



История cоздания стихотворения:

1
0


Понравилось произведение? Поделитесь им со своими друзьями в социальных сетях:
Количество читателей: 231

Рецензии

Всего рецензий на это произведение: 11.
Потужний вірш!
2020-11-02 09:55:58
Рада, що Вам сподобалось, Всеволоде.
Щиро дякую за відгук.
2020-12-05 18:28:40
Талановито описали життєву історію. Поетичними рядками передали і біль, і сум, і ніжність. Все, як у житті.
Браво, Олена!
2020-11-02 09:53:32
Я вдячна Вам, Іро, за високу оцінку мого твору.
То так: чого в житті тільки не буває. Головне - людьми залишатись.
2020-12-05 18:27:34
До сліз! Так, в Житті бувають і такі випадки. Не кожен чоловік може бути впевненим, що це не його випадок...

Нехай все буде добре!
2020-06-13 11:50:15
І справді, хай усе буде добре!
Спасибі, Валюшо!
2020-06-30 18:50:34
Дуже зворушлива життєва історія. Майстерно виконано, приємно читати. Спасибі.
2020-06-08 19:09:15
І Вам спасибі, Ніно!
2020-06-10 15:20:15
гріх молодості змусив нагадати про себе на старості літ. така вона ціна - не спокій і каяття.
2020-05-31 13:24:29
не тільки молодості, Руслане, по тексту йому далеко за п'ятдесят. Але Ви праві, видно, що з молодості такий...
Дякую Вам за відгук.
2020-06-01 20:21:02
Спасибі вам, Олено, за зворушливу життєву історію, яку ви змогли передати у своєму вірші з такою емоцією, що аж серце защеміло. Поетичних злетів та вдячних читачів.
2020-05-30 23:03:58
Я вдячна Вам, Валентино, за чутливу душу і за те, що у Вашій особі я маю вдячного читача!
Щастя!
2020-05-30 23:10:31
Оленко, зайшла почитати твої вірші, сумно, але так життєво. Нехай щастить!
2020-05-30 22:51:46
Доброї ночі, Оленко! Давно не спілкувались. А я тільки-но зібралась виходити. Інтернет такий повільний, просто жах!
Дякую, що не забуваєш. Щасти тобі!
2020-05-30 22:54:37
Так рідко захожу, на все не вистачає часу
2020-05-30 22:57:38
Сама така!
2020-05-30 23:00:30
В кінці мурахи по тілу побігли. Життєва історія, написана гарно, проникливо, прямо в душу!
Щиро рада поверненню і можливості читати такі рядки, які заставляють задуматися людей різного віку.
Дякую, Оленко!
2020-05-30 13:07:45
І я Вам щиро дякую, пані Ларисо! Ви завжди знаходите теплі слова для всіх. Я рада спілкуванню з Вами!
2020-05-30 13:13:23
2020-05-30 13:18:24
І таке буває у житті. Школа, що повернути щастя, якщо вже зрадив - не можна.
Дуже гарно описали життєву картину.👏🌷
2020-05-30 12:36:33
Я рада Вашому відгуку, Радонько! Дякую Вам!
2020-05-30 12:52:26
Олена, рада Вам, давно не було видно) цікава історія, цей вірш - розповідь, не все тут для мене однозначно, в плані подій. Ось на старості літ раптом взнає, що є син, але хоче щоб подивився на нього , як на татка, лише, а про неї не подумав би, якби не хлопчик. Ну це так, я міркую просто. У мене в жить ледве не склалася майже така сама історія...Мені було дуде цікаво читати.
2020-05-30 12:25:52
Я так думаю тут... "у спогад тої ночі" все-таки попав і "болить сама лиш згадка"...
Як може йти думка в голові мужчини? Можливо, він хотів би бути разом з нею і виховувати власного сина, бо це плід кохання, хоч і недовгого, але у нього нема можливості, бо він, наприклад, жонатий.
З іншої сторони, по всьому видо, що чоловік був, як це в народі кажуть, бабієм. Сьогодні -одна, завтра -інша. А наслідки тільки тепер переосмислює: "її душа кричала, та я не зрозумів".. Цікаво в цьому плані почути думку чоловіків.

Я також рада спілкуванню з вами, Ольго! Дякую Вам за деякий аналіз твору!
Щастя Вам!
2020-05-30 12:50:48
Згідна з Вашими міркуваннями
2020-05-30 13:11:57
2020-05-30 13:15:07
Таке буває, знаю,
Не часто, но бува...
Тепер як жити маю?
Не знаю...От дива...
Оленочко!Радий тебе знов бачити на порталі!Вірш дуже сподобався, а от що робити ЛГ, якщо і спитали б, не знаю, що й відповісти...Знаю одну таку історію, але все ж жінці там було за 40... Він не став допомагати, в нього була сім"я... Він помер, а дівчинка дуже гарна й успішна, вже доросла, живе з мамою удвох...Хай щастить, на все добре!)))
2020-05-30 12:10:06
Та чого тільки не буває на світі! Коли душі судилося з'явитися на світ у певних батьків, то всі події в їх житті сприяють цьому. А там уже, як вони себе поведуть. Обставини також бувають різні.
Рада знову спілкуватись з тобою, Юро!
2020-05-30 12:41:15
Навзаєм і завжди!
2020-05-30 12:46:35

Оставлять рецензии могут только участники нашего проекта.


Регистрация


Рейтинг произведений


Вход для авторов
Забыли пароль??
Регистрация
В прямом эфире
Всё по честному, где лесть,
Иногда теряют честь.
Рецензия от:
Владимир Ярош
2024-03-29 14:04:03
Когда ты волком воешь на луну,
Когда минуты тянутся как годы
И кажется что ты идёшь ко дну,
Взгляни наверх и попроси у Бога,
Чтоб не гасил Он все твои мечты. Спасибо, Таисия! +++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-29 14:03:11
Не пробачим! Дякую Світлана!+++ !!!
Рецензия от:
Эдуард Неганов
2024-03-29 13:51:19
На форуме обсуждают
Іде вуйко Хрещатиком - 

Приїжджа людина. 

Запитує у зустрічних: 

- А котра година? 

Перехожі пробiгають, 

Позиркують скоса. 

Той рук(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 09:59:39
Коли забув ти рідну мову —

яка б та мова не була —

ти втратив корінь і основу,

ти обчухрав себе дотла.


Коли в дорогу ти збирався,

каз(...)
Рецензия от:
Омельницька Ірина
2024-03-25 08:29:11
Все авторские права на опубликованные произведения принадлежат их авторам и охраняются законами Украины. Использование и перепечатка произведений возможна только с разрешения их автора. При использовании материалов сайта активная ссылка на stihi.in.ua обязательна.