Автор: Роман Малицький
Тема:Сатирические стихи
Опубликовано: 2018-10-27 12:54:56
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Відповідь скептика.

-Чому у віршах ваших немає оптимізму
Як це було колись на поступках до комунізму?
Може влада вже не та,
Чи втратили ви віру у Христа?
-Який там оптимізм, шановна пані,
При державному загниванні?
Реалізму далеко навіть від соціалізму.
В Україні хаос і розруха,
Люд втікає , що має духу.
Геть усе розікрали,провладні шакали.
І далі під себе гребуть,
Та у розкошах живуть,
І на бідноту плюють.
Села вимирають, міщани ледь виживають.
А пенсіонерів – заживо ховають,
Правда – у кайданах, безробітні – на майданах,
Тягнуться усі до світла,
Та не дає та влада підла.
Закриті наглухо світлофори,
Якими управляють судді, прокурори.
По всьому краю та різна бандитська зграя.
Що бідняку дав той  «безвіз»,
Коли у нього немає й валіз?!
То куди йому мандрувати,
Коли немає чим оплатити квартплату?!
А у рідній хаті – шаром покоти.
І діти голодують від тої бідноти.
Якби не земля та джерельна водиця,
Сили не було б навіть умиться.
Чи бояться царьки гріха,
Що в нас доля така гірка?
І не видати в ній просвітку,
Як горобчику тому,що потрапив у клітку.
Гине ранній цвіт України,
Без вибухових бомб і міни.
Ось така в оптимізму душа,
Коли в кишені – ні гроша.
Жебраки вам не заспівають,
Як в кишках  марші грають.
-То як ви, недалекоглядна пані,
Нарешті вже в переконані,
Що не все те на яву,
Як  на телеекрані

История cоздания стихотворения: