Автор: Роман Малицький
Тема:Сатирические стихи
Опубликовано: 2018-11-08 10:24:21
Автор не возражает против аналитического разбора и критики в рецензиях.

Де правда тая,брате.

Провладні вампіри
Розбудили в народі звіра
Бо доки терпіти мож
Клятих тих вельмож,
Котрі п’ють людську кров
Як водицю,
То як з цим нам мириться?!

Україну загнали у борговую яму
Грошову комедію та драму.
Продають нас оптом та поодинці
Закордонним чужинцям.
Бо хто ми? Бідаки українці.
І не в силах за себе постояти.
Накази шлють нам ЄС та
Штати
Тому потієм й горбатієм...
Повзаємо рачки за траншові  подачки.

А яка користь нам від тих долярів
Та провладних піарів?
Чому шкіру друть з нас
За власний природній газ?
А старці до пенсій не доживають
І табунами помирають.

Де правда тая,брате,
Коли солдат в окопі без бушлата,
І осічки дають бронегармати?
А воєвода роздає медалі й ордени
І гарланить : «Молодці,сини!»

Живемо як африканські попуаси
Чергами кілометровими біля каси,
А зароблених грошей катма
І в сім`ї  страшна біда.

Шахтарі  голодні спускаються у лаву
Й проклинають тую банду,
Що довела до бідності державу.

Якби то встав Тарас Шевченко,
Та глянув у вічі Гройсману та Порошенку,
То вони б укази не творили
Та марно Бога не гнівили...
А ті мільярди що приховали в офшорах
Віддали б на лікування онкохворих..
Тай не колосили б українці світами
З порожніми торбами.

История cоздания стихотворения:

30/10/2018р.